(многимъ). Хто про що питав, — усім повідказував.
Повідки́, кі́в, м. мн. Возжи. Вх. Лем. 451.
Повідкида́ти, да́ю, єш, гл. Отбросить (во множествѣ).
Повідклада́ти, да́ю, єш, гл. Отложить (во множествѣ).
Повідколу́пувати, пую, єш, гл. = Повідколуплювати. Взяли вони, поодколупували з скель каміння одинакової ваги, поставали на горі… і давай шпурлять. Драг. 231.
Повідколу́плювати, люю, єш, гл. Отковырять (во множествѣ).
Повідко́пувати, пую, єш, гл. Откопать (во множествѣ). Де які батько позакопував гроші, то тепер він повідкопував та й багатіє. Харьк.
Повідко́чувати, чую, єш, гл. Откатить (во множествѣ). Повідкочуй оте каміння далі.
Повідкрива́ти, ва́ю, єш, гл. Открыть (во множествѣ).
Повідкру́чувати, чую, єш, гл. Открутить (мног.).
Повідкупля́ти, ляю, єш, гл. Откупить, выкупить (во множествѣ).
Повідкупля́тися, ля́ємося, єтеся, гл. Откупиться, выкупиться (многимъ).
Повідку́шувати, шую, єш, гл. Откусить (во множествѣ).
Повідла́зити, зимо, зите, гл. Отползти (во множествѣ).
Повідла́мувати, мую, єш, гл. Отломать (во множествѣ). Повідламував усі колючки з тернової гілки.
Повідліта́ти, таємо, єте, гл. Отлетѣть (во множествѣ). Драг. 273. Пташки, що влітку так співавали, у ирій вже поодлітали. Греб. 387.
Повідлі́чувати, чую, єш, гл. Отсчитать (во множествѣ).
Повідло́млювати, люю, єш, гл. = Повідламувати.
Повідлуча́ти, ча́ю, єш, гл. Отлучить, разлучить, отдѣлить (многихъ).
Повідмерза́ти, за́ємо, єте, гл. Отмерзнуть (во множествѣ). Вуха повідмерзали і пальці на ногах.
Повідмика́ти, ка́ю, єш, гл. Отпереть (во множествѣ). Всі двері повідмикані були. Св. Л. 311.
Повідмовля́ти, ля́ю, єш, гл. = Повідказувати.
Повідніма́ти, маю, єш, гл. = Повідіймати.
Повідно́сити, шу, сиш, гл. Отнести (во множествѣ). Повідносив йому все, що мав.
Повідня́, ні́, ж. У колесниковъ: дышло или приводъ, вставленный во вращающееся ухо пенька́ (см.); приводится въ дѣйствіе силою лошади или воловъ, совершающихъ круговое движеніе съ прикрѣпленнымъ веревками къ повідні́ ободомъ. Вас. 147.
Повідпада́ти, да́ємо, єте, гл. Отпасть (во множествѣ). Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають. Кв.
Повідпа́суватися, суємося, єтеся, гл. Откормиться (о многихъ).
Повідпи́сувати, сую, єш, гл. Отвѣтить письменно (многимъ). Усім повідписував, хто до його писав.
Повідпиха́ти, ха́ю, єш, гл. Оттолкнуть (многихъ). Повідпихала обох од себе.
Повідплива́ти, ва́ємо, єте, гл. Отплыть (во множествѣ). То були коло берега оті плави маленькі, а тепер повідпливали.
Повідправля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Отправить, отослать (многихъ). До людей діти поодправляю. Мил. 187. 2) Окончить служеніе въ церквяхъ. Скрізь по церквах уже повідправляли службу Божу. Харьк. у.
Повідпрова́джувати, джую, єш, гл. Отправить, отослать (многихъ).
Повідпряда́ти, да́ю, єш, гл. Отработать пряденіемъ. Усе, що напозичалася, те все повідпрядала.
Повідпуска́ти, ка́ю, єш, гл. Отпустить (многихъ). Повідпускай їх, — нащо вони тобі здалися?
Повідрива́ти, ва́ю, єш, гл. Оторвать (во множествѣ). Повідривала усіх. Чуб. III, 105.
Повідрива́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Оторваться (во множествѣ). Повідривалися телята та й повтікали.
Повідрізня́ти, ня́ю, єш, гл. Отдѣлить (во множествѣ).
Повідрізня́тися, ня́ємося, єтеся, гл. Отдѣлиться (во множествѣ).
Повідрі́зувати, зую, єш, гл. Отрѣзать (во множествѣ). Повідрізували навіть йому ґудзики від мундира. Чуб. II. 599.
Повідроста́ти, таємо, єте, гл. Отрости (во множ.). Не голим голов, от волосся і повідростало. Стор. II. 36.
Повідру́бувати, бую, єш, гл. Отрубить (во множествѣ). Пообрубувала вона своїм дівчатам голови. Драг. 337.
