Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/350

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Пора́дливий, а, е. Дающій совѣтъ. Ой ти мати та порадлива, на що ж ти мене порадила, порадила та й не оженила. Нп.

Пора́дний, а, е. Имѣющій совѣтъ, помощь. Старими людьми село порадне. АД. I. 49.

Пора́дник, ка, м. Совѣтникъ. К. ЧР. 131. Мій батеньку, мій старесенький, мій пораднику дорогесенький. Мил. 180. Не порадник він, а щирий зрадник. Ум. Пора́дничок. Мій таточку, мій порадничку. Мил. 184.

Пора́дниця, ці, ж. Совѣтница. Ой мати, мати — порадниця в хаті. Мет. 260. Сестриці ви, порадниці, порадьте ж ви мене. Мет. 186. Ум. Пора́дничка. Моя матінко, моя й порадничко. Мил. 197.

Пора́дничок, чка, м. Ум. отъ порадник.

Пора́донька, пора́дочка, ки, ж. Ум. отъ порада.

Пора́дувати, дую, єш, гл. Порадовать. Чого се так збентеживсь, нічим мабуть порадувать? Стор.

Пора́дуватися, дуюся, єшся, гл. Порадоваться. Німці не порадуються нашому безголов'ю. Стор.

Поража́ти, жа́ю, єш, сов. в. пора́дити, джу, диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать; помочь. Моя матінко, моя порадонько! та хто ж мене поражатиме, як ви поражали? Мил. 204. Єсть у мене отець-мати, та не хочуть поражати. Грин. III. 199. Ой порадь мене, мати, як мені на світі жити, як нелюбому годити. Мет. 279. І порадив мене щиро, куди прямувати. К. Досв. 86. А чи ж не можна тому шо порадити, щоб він (упирь) не ходив? Грин. II. 100.

Поража́тися, жа́юся, єшся, сов. в. пора́дитися, джуся, дишся, гл. Совѣтоваться, посовѣтоваться. Аж тільки радяться, поражаються три дуки сребраники на кабак ітти. Мет. 378. З матінкою поражалася: порадь мене, моя мати, скільки мені дружечок брати. Мил. 132. Кого ж ми будем поражаться, кого ж ми будем питаться? Мил. 189. Дак ото ми з бабою й порадились. ЗОЮР. I. 65.

Пора́за, зи, ж. Рана. Вона його задушила видно, бо не було на йому ніякої порази. МВ. II. 189.

Пора́зити, жу, зиш, гл. 1) Поранить. Поражені руки, робити нічого не можна. Черк. у. 2) Укусить. Софія ( = гадюка) поразила худобу. Вх. Зн. 53.

Пора́зка, ки, ж. Пораженіе.

По́рай, раю, м. = Порада, рада. Там крутенько, тут хутенько, дав Бог всьому порай: ад розорив, чорта стребив, смерть із лиха хвора. КС. 1882. IV. 171.

Пора́лити, лю, лиш, гл. Вспахать ра́лом. Чуб. VII. 400.

Поране́ньку, нар. Ранехонько. Ой у неділю рано-пораненьку, ой то ранніми зорями. ЗОЮР. I. 24.

Порани́на, ни, ж. Уборка, приборка; стряпня. НВолын. у.

Пора́нити, ню, ниш, гл. Ранить, изранить. Єв. Л. XX. 12. Ти мене поранила дуже. Рудч. Ск. I. 53. Положив на місті чоловіка зо три, а деяких поранив. Драг. 418.

Пора́нитися, нюся, нишся, гл. Слишкомъ рано сдѣлать, поспѣшить. Поранився прийти.

По́ранка, ки, ж. = Поранина.

Пора́нку, нар. = Уранці. Завтра поранку викопаєм ямку. Грин. III. 670.

Пора́нник, ку, м. Раст. Plantago lanceolata L. О. 1861. I. 206.

По́рання, ня, с. = Поранина. Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють. Шевч. 151.

По́рано, нар. Рановато. Квітки робленої було ще надівати не дає: порано ще каже, небого, ще вигуляйся, підіймись на кірх, — тоді й квітки. Г. Барв. 65. Порано встала. Г. Барв. 73.

По́рати, раю, єш, гл. 1) Обрабатывать (землю), убирать (хлѣбъ). Порати город. Кролев. у. Порали ярину. Г. Барв. 147. 2) Ухаживать (за скотомъ). Пішов порати скотину.

По́ратися, раюся, єшся, гл. 1) Заниматься по хозяйству, стряпать; возиться. Приходить ото Охрім до Грицька у двір, а той саме у дворі порається. Грин. II. 209. Деякі (молодиці) порались біля печі і кабиць, а другі шили козакам сорочки. Стор. МПр. 126. Василь порається з деревом. НВолын. у. 2) Одѣваться. Шух. I. 135.

Поратува́ння, ня, с. Спасеніе, помощь.

Пораті́вник, ка, м. Спаситель; дающій помощь. ЕЗ. V. 60. Угоднику божий, поратівнику божий, поратуй мене! Шух. I. 38. Ум. Пораті́вничок. ЕЗ. V. 109.

Поратува́ти, ту́ю, єш, гл. Спасти, помочь. Поратівнику божий, поратуй мене! Шух. I. 38.