Послизну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Поскользнуться. Як послизнувся, та й упав. НВолын. у.
Посли́нити, ню, ниш, гл. Послюнить. Мир. ХРВ. 63. Пальці послине. Кв.
По́слі, нар. Послѣ. Послі посходились. Рудч. Ск. I. 25. Обіцянки не забувайся, бо послі, чуєш, ні чичирк. Котл. Ен.
Послі́д, ду, м. 1) Остатки зерна, смѣшанные съ соромъ, остающіеся при вѣяніи, и очисткѣ зерна. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. Грин. II. 151. 2) Испражненія. Крутиться, як послід в ополонці. Ном. № 2998. 3) Результатъ, послѣдствіе. Давня то річ! але послід її свіжий і до сього часу. Левиц. 4) Конецъ. Ми стали собі оба май у посліді. Федьк.
Послідній, я, є. 1) Послѣдній. Дозволь мені хоч умиться на послідній дорозі. Рудч. Ск. 2) Худшій, плохой. Хиба ж таки я послідніший од усіх. Ном. № 2039. Ні сама послідня дівка в нашому селі так би не зробила. Кв.
Послі́док, дку, м. 1) Остатокъ. Він сьому випивши восьмуху, послідки з кварти виливав. Котл. Ен. I. 12. На послі́дку. Въ концѣ. Поклонивсь панові, панії, панянкам і Масі на послідку. Св. Л. 108. 2) Послѣдствіе, результатъ. Муки і лиха, і всякі болісти бувають послідком неправди. О. 1862. VI. Кост. 10.
Послідува́тий, а, е. О зернѣ: неполный, похожій на послід 1. Рк. Левиц.
Посліду́щий, а, е. Худшій. Кирило Тур був у Січі не послідущий. К. ЧР. 274. Піду, каже, утоплюсь, усі мене обіжають — я послідущий на світі. Ном. № 4846, стр. 286.
Посліпи́ти, плю́, пи́ш, гл. Ослѣпить (многихъ). К. МБ. X. 14. Баньки їм бодай посліпило. Ном. № 3714.
Посліпи́тися, пимо́ся, те́ся, гл. Ослѣпнуть. На очах більма поробились, коли б до віку посліпились. Котл. Ен.
Послі́пнути, немо, нете, гл. Ослѣпнуть (о многихъ). Котл. МЧ. 437. Драг. 165. Мнж. 92. Бодай письменні посліпли, як не кажуть правди. Каменец. у.
По́слонько, ка, м. Ум. отъ посел, посол.
Послува́ти, лу́ю, єш, гл. Быть депутатомъ въ парламентѣ, въ сеймѣ. Желех.
Послу́га, ги, ж. 1) Услуга, служеніе, услуженіе. Мир. ХРВ. 59. Не в золотій писі земної жизни суть, а в праці праведній, у послузі народу. К. Дз. 181. Дам тобі молока, а старшого сина на послугу. Рудч. Ск. I. 139. Господь йому дав меч свій на послугу. К. Іов. 91. 2) Слуга. Не втішайся, мати, мною, не буду ті послугою. Гол. I. 173. Годував дитя не рік, не чотирі, а оддав дитя не дня, не години, людям послуга, а мені на серці туга. Рк. Макс. Ум. Послу́жка. Свекор каже: невістко моя, свекруха каже: послужко моя. Чуб. III. 282.
Послуго́вувати, вую, єш, гл. Служить, услуживать, прислуживать. Теща Симонова послуговувала їм. Єв. Л. IV. 39.
Послу́гувати, гую, єш, гл. = Послуговувати. Послугувала вона їм. Єв. Мр. I. 31.
Послужа́нка, ки, ж. Служанка. Я в його послужанкою. Чуб. II. 20.
Послужи́ти, жу́, жиш, гл. Послужить. Служила в бурлацтві, послужи ще й у хазяйстві. Чуб. V. 524. Послужи, моя ти зброє, молодій ще силі, послужи йому так щиро, як мені служила. Шевч. 249.
Послу́жка, ки, ж. Ум. отъ послуга.
По́слух, ху, м. Послушаніе. Желех.
Послуха́ння, ня, с. 1) Слушаніе. Щоб ішли усі до громади на послухання, слухати гетьмана Жовковського одповідання. Макс. (1849). 55. 2) = Послух. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. 3) Послушаніе, работа въ монастырѣ ради спасенія души. Ми пійдем до черниці на послухання: К. ЦН. 282. 4) Работа кому либо не за деньги, а по просьбѣ или по обязанности. Усі останні ідуть до його на послуги і на послухання. Чуб. III. 45.
Послуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. послу́хати, хаю, єш, гл. 1) Слушаться, послушаться. Ми в добрих людей віку доживемо, будемо їх послухати, щоб і їм було добре від нас. Г. Барв. 435. Козак дівку підмовляє: „Ідь із нами, дівча, з нами, з молодими козаками“. А дівчина послухала, з козаками поїхала. Чуб. V. 353. 2) Только сов. в. Послушать. Послухавши псалтиря, що дяк усе читав, Наум сів біля своєї старої. Кв.
Послу́хатися, хаюся, єшся, гл. Послушаться. Послухайся мене хоч тепер. МВ. I. 27.
Послуха́тор, ра, м. = Послухач. Дванадцять кобзарів, дванадцять послухаторів. Драг. 373.
Послу́хач, ча, м. Слушатель. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.
