ники, по правиці, а ви, грішники, по лівиці. Гн. II. 81. 2) Немятая, ровная солома. Принеси мені на устілки правиці. Черк. у. Ум. Прави́чка.
Прави́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ правиця. 2) Дѣвственница. НВолын. у.
Праві́жка, ки, ж. Взысканіе, требованіе уплаты. Мир. ХРВ. 357. См. Правина.
Пра́вний, а, е. Законный, основанный на правѣ. Ми позаводимо усюди правниї суди. К. ЧР. 132. 2) Правовой.
Правни́к, ка́, м. Юристъ, правовѣдъ. К. ПС. 41. Желех.
Правни́чий, а, е. Юридическій. Желех.
Пра́вно, нар. Законно.
Пра́внук, ка, м. Правнукъ. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 213.
I. Пра́во, ва, с. 1) Право, законъ. Без суда й права. Ном. № 4050. Так король і дав їм права. ЗОЮР. I. 166. Шукати захисту під правом польським. К. ПС. 26. 2) Тяжба, процессъ, дѣло въ судѣ. З Богом до права не підеш. Фр. Пр. 77. А донька матір все проклинає, а син на вітця право тягає. Гол. II. 21. Ой бо син вітця до права тягне. Гол. II. 22. 3) Слѣдуемое. А ви, люде, знайте, наше право дайте: наше право — калача. Гол. IV. 526. 4) Образъ, манеръ, способъ. Вносить ту курку…, а там черепаха (з курки зробилася). Так як накрито було двома полумисками, так і в черепахи череп'я зверху і зісподу… То черепаха таким правом. Драг. 10.
II. Пра́во, нар. 1) Прямо. Право стоїть. Черк. у. Виходить панночка та й право до пана мого. Федьк. 2) Истинно. Право відказав єси. Єв. Л. X. 28. Ум. Праве́нько, праве́сенько. Колись я, братіку, правесенько ходив. Гліб. 28.
Правобі́цький, а, е = Правобічний. Лівобіцька і правобіцька Україна. Св. Л. 23.
Правобіч, нар. По правую сторону. Стоячи правобіч жертівні. Єв. Л. I. 11.
Правобі́чний, а, е. Правобережный; находящійся на правой сторонѣ.
Правові́рний, а, е. Правовѣрный. Правовірні християне. ЕЗ. V. 74. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 19.
Правові́рник, ка, м. Правовѣрный человѣкъ. І правовірникам серця возвеселяє. К. МБ. X. 10.
Праволо́мний, а, е. Законопреступный.
Праволо́мство, ва, с. Нарушеніе закона, незаконное дѣйствіе.
Право́пис, су, м. Правописаніе, орѳографія.
Правопи́сний, а, е. Относящійся къ правописанію, орѳографическій. Желех.
Право́пись, си, ж. = Правопис. Друкуємо сей лист, не одміняючи в йому правописи. О. 1861. X. 136.
Правопра́вний, а, е. Законный? Трон правоправний. К. ПС. 57.
Право́руч, нар. Направо.
Правору́шниця, ці, ж. (= Праворучниця). Эпитетъ Божіей Матери. Сидящая по правую руку? Господи милостивий, поможи мені і Матер Божая праворушниця. Мил. М. 42.
Правосві́тлий, а, е. Сіяющій свѣтомъ истины, справедливости? Боже, прийми до царства, до раю правосвітлого! (Изъ молитвы нищихъ). ЕЗ. V. 243.
Правосла́вний, а, е. Православный. Вірному православному християнству миром мир. Посл.
Правосла́вник, ка, м. Православный человѣкъ. К. ПС. 5.
Правосла́вницький, а, е. Относящійся къ православному, ему принадлежащій. Царство православницьке московське. К. МБ. II. 135.
Правосла́вність, ности, ж. Православіе. Желех.
Правосу́ддя, дя, с. Правосудіе.
Правосу́дець, дця, м. Правый судья. Це наші правосудці так розсудили їх. Лебед. у.
Правосу́дний, а, е. Правосудный. Потомство правосудне. К. ЦН. 290.
Правота́, ти́, ж. Правота, справедливость. Суд чинитиме нехибний людям правотою. К. Псал. 17.
Правоти́ти, чу́, ти́ш, гл. Искать судомъ. Угор.
Правоти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити. Гол. IV. 506.
Правто́рити, рю, риш, гл. Ссылать, засаживать, упрятывать, отдавать. Свій свого в неволю правторить. Мир. ХРВ. 86.
Правува́ння, ня, с. 1) Тяжба. 2) Управленіе.
Правува́ти, ву́ю, єш, гл. Управлять. Правувати човном. Рк. Левиц. Правують пани добре. Лебед. у.
Правува́тися, ву́юся, єшся, гл. Судиться съ кѣмъ, тягаться. Не я над їм суддя: усе товариство з їм правуватиметься. К. ЧР. 246. Іван правується з Яре-
