Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/418

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

пріѣхать. Сама привезеся своїм повозом. Вх. Лем. 456.

Приволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. приволокти́, лочу́, че́ш, гл. Притаскивать, притащить, зацѣпивъ веревкой и т. п. Приволік копицю сіна. Приволокли його. Мнж. 57.

Приволо́ка, ки, ж. Рыболовная сѣть.

Приволокти́. См. Приволікати.

Приворожи́ти. См. Приворожувати.

Приворо́жувати, жую, єш, сов. в. приворожи́ти, жу́, жиш, гл. Приколдовывать, приколдовать О. 1862. X. 11.

Приворо́т, ту, м. Раст. Veronica Chamaedrys L. Мил. М. 26.

При́воротень, тня, м. Раст. а) Pyrethrum corymbosum. ЗЮЗО. I. 133. б) Neottia aris L. ЗЮЗО. I. 129. в) Tanacetum vulgare L. Вх. Зн. 55.

Приворо́тки, ток, ж. мн. = Приворот. ЗЮЗО. I. 141.

Приворотни́й, а́, е́. Приколдовывающій, привлекающій. Приворотне зілля. Ном. № 246.

Привселю́дно, нар. Открыто; публично. Бачилась з своїм козаченьком привселюдно на „вулиці“. Морд. Пл. 92.

Приву́шний, а, е. Приву́шні се́рги. Серьги маленькія, находящіяся при самомъ ухѣ. Куплю собі сережки привушні. Пирят. у.

Привча́ти, ча́ю, єш, сов. в. привчи́ти, вчу́, вчи́ш, гл. Пріучать, пріучить.

Привча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. привчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Пріучаться, пріучиться. Привчиться до панських звичаїв. Левиц. I. 319.

Прив'ява́ти, ва́ю, єш, сов. в. прив'я́нути, ну, неш, гл. Привядать, привянуть. Уже наші василечки од сонця пов'яли. Нехай в'януть, прив'явають. Мет. 316.

Прив'яза́тися. См. Прив'язуватися.

При́в'язка, ки, ж. Снурокъ, веревочка или что либо подобное, употребляемое для привязыванія, напр. красная гарусная нитка, которой гуцулки связываютъ концы своихъ косъ. (Шух. I. 135), веревочка, которой пості́л привязывается къ ногѣ. Прив'язку біля постола обірвав. Волч. у. Шила сукню та й укоротила, шила черевички та й помалила, а остаточки — на підп'яточки, а обрізочки на прив'язочки. Грин. III. 47.

Прив'я́зування, ня, с. Привязываніе.

Прив'я́зувати, зую, єш, сов. в. прив'яза́ти, жу́, жеш, гл. Привязывать, привязать. Прив'язала коня до берестонька. Мет. 19.

Прив'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. прив'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. Привязываться, быть привязаннымъ.

Прив'я́лий, а, е. Привядшій, отчасти увядшій. Левиц. Пов. 103.

Прив'яли́ти, лю́, ли́ш, гл. Заставить привянуть. Переносно о человѣкѣ: пришибить словомъ, привести въ уныніе. Чоловік так і прив'ялить словом. Г. Барв. 287.

Прив'я́нути. См. Прив'явати.

Пригада́ти, ся. См. Пригадувати, ся.

Прига́дування, ня, с. 1) Припоминаніе. 2) Придумываніе.

Прига́дувати, дую, єш, сов. в. пригада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Припоминать, припомнить. Чуб. V. 245. 2) Придумывать, придумать. Не придумать, мати, да й ж пригадати, яку тобі да пташечку з гостинцем прислати. Чуб. V. 744.

Прига́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. пригада́тися, да́юся, єшся, гл. Припоминаться, припомниться. Усе пригадалося Олесі. МВ. I. 49.

Прига́на, ни, ж. = Догана. Дала-'с ми, миленька, дала-'с ми пригану, же я є'м не варта за файку дугану. Гол. II. 221.

Пригальмува́ти, му́ю, єш, гл. Притормозить. Вх. Зн. 55.

Приганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. пригна́ти, жену́, не́ш, гл. 1) Пригонять, пригнать. Шостого вола зостав, а п'ять прижени. Рудч. Ск. I. 182. Пригна́ти чо́вен до… Подъѣхать лодкой къ… Пригнали вони човни свої до берега. Єв. Л. V. 11. 2) Подгонять, подогнать, понуждать, понудить. Вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної лози. Левиц. I. 152. До роботи приганя, а про їжу не спита. Грин. III. 561.

Пригара, ри, ж. 1) Пригорѣлыя части кушанья. 2) Сивушное масло, гарь (о водкѣ). Одгонить пригарами горілка. НВолын. у.

При́гарок, рку, м. = Пригара 1. Виїли кашу — самі пригарки в горщечку. Черниг. у.

Пригаса́ти, са́ю, єш, сов. в. прига́снути, сну, неш, гл. Притухать, притухнуть, пригаснуть.

Пригаси́ти. См. Пригашати.

Прига́снути. См. Пригасати.

Пригаша́ти, ша́ю, єш, сов. в. пригаси́ти, шу́, сиш, гл. Пригашивать, пригасить, притушить. Пригашують трохи вогонь. Дещо.

Пригати́ти. См. Пригачувати.

Прига́ток, тку, м. Маленькая гать у берега. Вх. Зн. 55.

Прига́чувати, чую, єш, сов. в. при-