Раху́нок, нку, м. Счетъ, разсчетъ. В рахунку помилився. Котл. Ен. VI. 19. Під раху́нком бу́ти. Быть считаннымъ. Мав.... саджавку, де були сами великі риби під рахунком. Гн. І. 193. Здава́ти раху́нок. Давать отчетъ. Пішла.... здавати рахунок, шьо робила почерез цілий рік. Гн. II. 58.
Ра́цавий, а, е = Рапавий. Вх. Зн. 58.
Ра́цавка, ки, ж. = Рапавка. Вх. Зн. 58.
Ра́ція, ції, ж. 1) Основаніе, причини, поводъ. Чи не мав но цей чоловік рації? О. 1862. VI. 96. І чи не мала ж вона рації написати до його після щирої розмови з ним? Левиц. I. 303. 2) Привѣтственная рѣчь, поздравленіе. Посли к латину приступились, три рази низько поклонились, а старший рацію сказав. Котл. Ен. IV. 27.
Ра́цький, а, е = Рачачий. Черк. у.
Рацю́га, ги, м. Большой ракъ. Волч. у.
Рача́чий, а, е. Рачій, принадлежащій раку, относящійся къ раку, изъ раковъ сдѣланный. Рачача нога. Ном. № 425, стр. 302. Очі.... рачачі. Драг. 13.
Раченя́, ня́ти, с. Раченокъ, маленькій ракъ. Мил. 157.
Рачеши́йки, йок, ж. мн. Раст. = Ракові шийки. ЗЮЗО. I. 132.
Ра́чити, чу, чиш, гл. Благоволить, изволить. Бог.... з неба зійти рачив. КС. 1882. IV. 170. Як бачить, так і рачить. Ном. № 13572. Рач нам, Христе добротливий, тоє здарити, і з тобою царствієм твоїм на віки жити. Чуб. III. 383.
Рачи́ця, ці, ж. Самка рака. Вх. Лем. 428.
Рачі́й, нар. Скорѣе, вѣрнѣе, лучше. Рачій було б.
Ра́чки, нар. = Раком. Робити, хоч києм бити, а їсти, хоч рачки лізти. Ном. № 12184. Евандр у хату рачки ліз. Котл. Ен. V. 16.
Рачкува́ти, ку́ю, єш, гл. Ползать на четверенькахъ. Дівчинонька кропиву шаткує, а за нею дитина рачкує. Чуб. V. 866.
Рачкува́тися, ку́юся, єшся, гл. = Рачкувати. Як почав він рачкуватися та насилу дорачкувався: звісно, ходить не може, то лізе на всіх чотирьох. Новомоск.
Рачо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ рак. 2) Насѣк. Nepa cinerea. Вх. Пч. II. 27. 2) Названіе маленькаго вола съ небольшими рогами, выступающими впередъ. КС. 1898. VII. 47. 4) мн. Раст. = Ракові шийки. ЗЮЗО. I. 132. 5) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. 6) мн. Глиняныя подставки въ видѣ треножниковъ или обручиковъ для разъединенія посуды, вкладываемой одна въ другую для обжиганія. Вас. 179.
Ра́шкуль, ля, м. Терпугъ.
Ра́шпіль, ля, м. = Рашкуль.
Раюва́ння, ня, с. Жизнь въ раю, райское блаженство.
Раюва́ти, ю́ю, єш, гл. Блаженствоватъ. Грин. III. 394. К. ЦН. 230. Нехай так щасливо вікує, наче раює. Г. Барв. 310.
Ра́яти, ра́ю, єш, гл. Совѣтовать. Мені раяли, щоб я поїхав на три роки у Січ. Стор.
Ра́ятися, ра́юся, єшся, гл. Совѣтоваться. Ви б раялись, та й до школи хлопця.
Рвани́ця, ці, ж. Плоды, сорванные съ деревьевъ, а не стряхнутые.
Рва́ти, рву, рвеш, гл. 1) Рвать, разрывать. Хто се, хто се по тім боці рве на собі коси? Шевч. 19. Тиха вода греблі рве, а бистра тамує. Ном. № 3030. Не рви нитки. 2) Рвать, срывать. По садочку йшла, квіточки рвала. Чуб. V. 6. Козаки ідуть, гурки рвуть. Ном. № 14027. 3) О собакѣ: кусать. Собака собаки не рве. Ном. № 7954. 4) Терзать. Заступи мене, благаю, щоб не рвали мою душу. К. Псал. 11. 5) Рва́ти бо́ки. Надрываться отъ омѣха. Аж боки рвав од сміху. Левиц. Пов. 62.
Рва́тися, рву́ся, рве́шся, гл. 1) Рваться, разрываться. Де коротко, там і рветься. Ном. № 2131. Пани бються, а в нашого брата чуби рвуться. Ном. № 1303. 2) Надрываться, изнемогать Г. Барв. 388. Плучач оре і в праці рветься, а панське черево оттак аж дметься. Ном. № 1144. 3) Порываться, рваться. Рветься, як дурний до образа. Ном. № 3149. Не рвися, як собака на ретязі. Ном. № 3162. Серце рвалося, сміялось. Шевч. 4.
Рвач, ча́, м. Тотъ, кто рветъ, иронически: дантистъ. Добрий рвач, нічого казать. Черк. у.
Рвачки́й, а́, е́ 1) Легко рвущійся. Рвачкі нитки. Константиногр. у. 2) О вѣтрѣ: порывистый.
Рвону́ти, ну́, не́ш, гл. Рвануть. Як ірвонув віжки, — мов перегоріли. Харьк.
Рвону́тися, ну́ся, не́шся, гл. Рвануться, порывисто броситься. Чорт як рвонеться, — тільки пил схватився. Рудч. Ск. II. 23.
