Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/55

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Турн стоїть ні в сих, ні в тих, скрізь ярим оком окидає. Котл. Ен.

О́кидь, ді, ж. Легкій весенній снѣгъ (послѣ того, какъ зимній уже растаялъ). Міусск. окр.

Оки́нути. См. Окидати.

Окипа́ти, па́ю, єш, сов. в. окипі́ти, плю́, пи́ш, гл. = Обкипати, обкипіти. У козака серце умліває, а в дівчини кров'ю окипає. Чуб. V. 154. Окипіло серце гарячою кров'ю. Грин. III. 329.

Оків, око́ву, м. = Вакарка. Шух. I. 186.

Окі́л, око́лу, м. Окрестность, окружность. На увесь окіл є один чинбарь. О. 1862. I. 53. На ввесь окіл гукав. Греб. 361.

Окільце, ця, с. 1) Ум. отъ около. 2) Кольцо. Ми ж були коровайнички, ми вміли коровай пекти: около — окільцями, в середині — червінцями. Чуб. IV. 231.

Окі́п, око́пу, м. 1) Окопъ, валъ со рвомъ. Окіп (круг току) розвалила на десять локіт. Драг. 58. На долині при окопі дівчина гуляє. Чуб. V. 2) Жиді́вський окі́п. Єврейское кладбище. Житом. у.

О́кіст, окосту, м. Лопатка (у людей и животныхъ). Константиногр. у. Окорокъ. Харьк. г. Свинячі окости. Мир. ХРВ. 68.

Окія́н, ну, м. = Океан. Кит-риба в окіяні. Чуб. I. 125. Буйні вітри! возьміть ви цю хмару на свої тонкі крила, занесіть ви її за окіян-море. Чуб. I. 29.

Оклада́ти, да́ю, єш, гл. = Обкладати. Труну дорогими сукнами окладали. Макс. 2) Бить. Виломив сі, витесав бучок відзніковий, як прийшов до хати дяка окладати. Чуб. V. 675. Ребра києм окладати. К. ЦН. I. 173.

Окла́дина, ни, ж. 1) = Ощепина. Волч. у. 2) Обложка книги. Ум. Окла́динка.

Окла́дка, ки, ж. = Окладина. О. 1861. XI. 110.

Окла́дкуватий, а, е. Плотный. Окладкуватий віл. Хорол. у.

Окла́дник, ка, м. = Раст. Буркун. Вх. Пч. I. 11.

Окле́їнаж. Брусья, надѣваемые на копили в саняхъ и соединяющіе полозья.

Окле́панець, нця, м. = Околот 1. Вх. Зн. 43.

Оклепа́ти, па́ю, єш, гл. = Околотити 1. Желех.

Окле́пок, пка, м. = Оклепанець. Вх. Зн. 43.

Окле́цькуватий, а, е. Толстый и низкій.

Окле́цьок, цька, м. 1) Обрубокъ. 2) Неуклюжее толстое дитя.

Окли́гати, га́ю, єш, окли́гнути, ну, неш, гл. Выздоровѣть, поздоровѣть. Лубен. у.

Оклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. окликну́ти, ну́, не́ш, гл. Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить.

Оклика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. окликну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Озиватися, озватися. Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. Мир. ХРВ. 19. А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп'ять: „Хрестіться разом всі за мною!“ Алв. 26. Козак в лузі окликнувся. Котл. НП.

Оклинцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Колышковъ, клиньевъ набить въ стѣну, передъ обмазкой. Мелася обмазувала хату, а я її оклинцював хоч помалу. Г. Барв. 414.

Окли́чен, окли́чний, а, е. Извѣстный. А був старшиною Грицько Коломниченко — по всьому війську барзе окличен. АД. I. 177.

Окли́чник, ка, м. Глашатай. Скрізь по віщовому місту почали гукати окличники: У раду! у раду! К. ЧР. 268.

Оклі́й, лія, м. и оклія, лії, ж. Рыба: Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18.

Оклони́ти. См. Оклоняти.

Оклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. оклони́ти, ню́, ниш, гл. Осѣнять, осѣнить. Ті ж іх тричі оклонивши вкупі образами, обливалися обоє гіркими сльозами. Мкр. Н. 25.

Оклу́нок, нка, м. = Клунок. Держи свій оклунок.... От насипав. Кв. II. 23. Ум. Оклу́ночок. Деяку шустелину свою зв'язала в оклуночок. Г. Барв. 238.

Оклякну́ти, ну́, не́ш, гл. = Охлякнути. Він оклякнув на ноги, а вони тягнуть таки його. Александров. у.

Око, о́ка, с. (мн. о́чі). 1) Глазъ. Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. I. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Очі-на-очі = Віч-на-віч. Ном. № 7424. На о́ко. На видъ, на взглядъ. На все о́ко. Во всѣ глаза. Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Св. Л. 204. В о́ці бу́ти. Быть на глазахъ, на виду. Тобі добре: ти у боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. Очі довбти́ чим. Укорять за что. Тітка було усе мені очі паничем довбе. О. 1862. VII. 42. І очу́ не я́вить. И глазъ не показываетъ. Кролев. у. І в вічі не ба́чити и въ глаза не видѣть, совершенно не видѣть, не имѣть. Така велика засуха у нашому селі, що не доведи, Боже. Ми вже і в ві-