Мил. 194. Розгнівить старшину! як то можна?.... та він тобі й зуби повибива. Канев. у.
Розгніви́тися, влю́ся, ви́шся, гл. = Розгніватися. На кого ти росердилась, на кого ти розгнівилась? Мил. 190. Як наш латин тут розгнівився і на гінця свого озлився, що зуби з серця покусав. Котл. Ен.
Розгнізди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. О птицахъ: размѣститься въ гнѣздахъ. Там любо розгніздилось дике птаство, на кипарисі бусель там осівся. К. Псал. 236.
Розгної́тися. См. Розгноюватися.
Розгно́юватися, ююся, єшся, сов. в. розгної́тися, ною́ся, їшся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться гнойнымъ.
Ро́зговіни, він, ж. мн. Разговѣнье. Маруся чи їла, чи не їли, їй лучче всяких розговін те, що Василь вернувсь і жив і здоров. Кв. I. 72.
Розгові́тися. См. Розгівлятися.
Розговори́ти. См. Розговорювати.
Розговори́тися, рю́ся, ришся, гл. Разговориться. Розговоривсь, як свиня з гускою. Ном. № 12946.
Розгово́рки, рок, ж. мн. Разговоры. Вх. Лем. 461.
Розгово́рювати, рюю, єш, сов. в. розговори́ти, рю́, риш, гл. 1) Разговаривать, поговорить. Бороню на себе дивитись, розговорювати і баляси точити. Котл. МЧ. Ні з ким об вірі християнській розговорити. АД. I. 213. 2) Развлекать, развлечь разговоромъ. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не заборонює думати про себе, ніщо її не розговорює. Мир. Пов. II. 84. Так то я вже радію, як розговорю його, розважу. МВ. (О. 1862. III. 69). Поговоріть, тіточко, розговоріть мене. МВ. II. 41.
Розгов'ядний, а, е = Марнотратний. Вх. Лем. 462.
Розгоди́нитися. См. Розгодинюватися.
Розгоди́нюватися, нюється, сов. в. розгоди́нитися, ниться, гл. безл. О погодѣ: проясняться, проясниться. Дощу не буде, вже розгодинюється. Терск. обл. Коли відтіля розгодиниться, то ніколи не буде дощу. Зміев. у.
Розго́йдати, ся. См. Розгойдувати, ся.
Розго́йдувати, дую, єш, сов. в. розгойдати, даю, єш, гл. Раскачивать, раскачать, расколыхать. Розгойдай трошки гойдалку, а потім ми сами будемо гойдатися. (Вітри) так розгойдали на морі хвилі, що ще більші як хати ідуть єдна за другою. Чуб. II. 15.
Розго́йдуватися, дуюся, єшся, сов. в. розгойдатися, даюся, єшся, гл. Раскачиваться, раскачаться, расколыхаться. Як розгойдаються було, то аж страшно дивиться. Канев. у.
Розголо́блювати, люю, єш, гл. ? Коли підверетінок не щильно пристає до варжіля, то кажуть, що розголоблювати треба. Черк. у.
Ро́зголос, су, м. Молва, слухъ.
Розголоси́ти. См. Розголошати.
Розголоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Расплакаться громко, разревѣться. Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай.
Розголоша́ти, ша́ю, єш, сов. в. розголоси́ти, шу́, сиш, гл. Разглашать, разгласить. Ном. № 13345.
Розголо́шувати, шую, єш, гл. = Розголошати. Не видів потреби розголошувати, що і як то. Гн. II. 26.
Розгомоні́тися, ню́ся, нишся, гл. Разговориться.
Розго́нити, ню, ниш, гл. = Розганяти. Гуща дітей не розгонить. Ном. № 1369.
Розго́ниха, хи, ж. Та, которая разгоняетъ, — эпитетъ каши, такъ какъ при простомъ крестьянскомъ обѣдѣ послѣ нея встаютъ изъ-за стола. Каша — розгониха наша. Ном. № 12317.
Розгопцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Растанцоваться.
Розгорди́тися, джуся, дишся, гл. = Розгордіти.
Розгорді́ти, ді́ю, єш, гл. Возгордиться, загордиться. Так розгорділи деякі. Коринѳ. І. гл. IV. 18.
Розгордува́тися, ду́юся, єшся, гл. = Розгордіти.
Розго́рити, рю, риш, гл. Добыть съ трудомъ, съ горемъ пополамъ. МВ. II. 50. Г. Барв. 186. Десь би собі розгорив шматочок дерева. Черк. у.
Розгорну́ти, ся. См. Розгортати, ся.
Розгороди́ти. См. Розгорожувати.
Розгоро́жувати, жую, єш, сов. в. розгороди́ти, джу́, диш, гл. Разгораживать, разгородить, снять огорожу. Коли обгородивсь, так нам його не розгорожувать уже. Грин. I. 87.
Розгорта́ти, та́ю, єш, сов. в. розгорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Разворачивать, разворотить. Взяла плаття й розгорнула. Чуб. V. 739. 2) Раскрывать, раскрыть
