Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/611

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Сак, ка, м. Рыболовный снарядъ: сакъ. Части его: конусообразный мѣшокъ изъ сѣти — саківно́, острый конецъ его — ґоґо́вник, выше послѣдняго — о́шийок, самая широкая часть — че́рево, само отвертіе — го́рло; при отверстіи мѣшокъ надѣтъ на деревянную дугу — дугу́, концы дуги удерживаетъ на извѣстномъ разстояніи веревка — по́пруга, на которую надѣта остальная часть края сѣти; отъ средины по́пруги и до ґоґо́вника черезъ дугу идетъ другая дуга — облу́к, который держитъ сѣть растянутой; деревянная палка, къ которой привязанъ сак, наз. держа́к. Шух. I. 224. Сак до гоні́ння — сакъ, въ который вгоняютъ рыбу, вспугивая ее. Шух. I. 227, 228.

Сака́, ки́, ж. Бочка водовозная. КС. 1882. XI. 580.

Сакала́ш, ша, м. Игра съ огнемъ въ ночь Воскресенія Христова. Угор.

Са́ква, ви, ж. = Сак. Вх. Пч. II. 22.

Сакви́, ко́в, ж. мн. 1) Сума переметная. Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід. Мкр. Н. 11. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 374, 379. 3) Названіе двухъ взятокъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 466. Ум. Саківки́.

Саківно́, на́, с. Часть сака. Шух. Г. 224, 228. См. Сак. Часть підкладу. Шух. I. 228.

Сакла́к, ку, м. Раст. Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. I. 123.

Сакра́мент, ту, м. Причастіе. Не признається — не станеш його сповідать і сакраменту давати. Чуб. II. 106.

Сакраментува́ти, ту́ю, єш, гл. Пріобщать Св. Тайнъ. А тим часом непрощений грішний умірає. Уже його лукавого сакраментували. Шевч. II. 206.

Саксага́н, ну, м. Конецъ, смерть. Борз. у. Там йому саксаган. Ном. № 14081.

Саку́ля, лі, ж. Родъ рыболовнаго сака на подобіе мѣшка изъ рѣдкаго полотна. Вх. Пч. II. 22.

Сал, лу, м. При ловлѣ рыбы: все пространство воды или льда, захваченное сѣтями. Поп. 100.

Са́ла, ли, ж. Небольшой плотъ изъ сноповъ, употреблявшійся козаками при переправѣ черезъ рѣку: на него складывали оружіе и одежду и привязывали его къ хвосту лошади.

Салаба́й, бая, м. ? Цюцю, дурний салабай. Ном. № 6487.

Салама́ха, хи, ж. 1) Кушанье: истолченный чеснокъ съ солью и хлѣбомъ, прибавляютъ еще фасоли. Kolb. I. 54. 2) = Соломаха. Не журися ти, дівчино, єсть там в полі саламаха, козацькая завертаха. Лукаш. 121.

Сала́та, ти, ж. Раст. а) Lactuca, салатъ. в) — за́яча. Ranunculus Ficaria L. ЗЮЗО. I. 133. Ой на горі салата, — роди, Боже, дівчата. Грин. III. 306.

Сала́тник, ка, м. = Салата заяча. ЗЮЗО. I. 133.

Сала́ш, ша́, м. Шалашъ. Не пришли-сьме тут стояти, треба нам салаш дати. Гол. IV. 409. 2) = Кошара? На здвига розбірають вівці з салашу. МУЕ. III. 48.

Салаши́на, ни, ж. = Салаш. Желех.

Салаши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Поселяться гдѣ. Желех.

Салашува́ти, шу́ю, єш, гл. Жить въ шалашѣ. Желех.

Салга́н, на́, м. Бойня для скота вмѣстѣ съ салотопней. Екат., Херс. и Таврич. г.г.

Салда́т, та, м. Солдатъ. З солдатом не з своїм братом, не стягайся. Ном. № 805. Ум. Салда́тик.

Салдатва́, ви́, ж. соб. = Салдатня. Лаються, як салдатва. Св. Л. 218.

Салдатня́, ні́, ж. соб. Солдаты. Ото скільки салдатні. Зміев. у.

Салда́тченко, ка, м. Сынъ солдата.

Салда́цький, а, е. Солдатскій. Левиц. I. 59.

Салє́тра и салітра, ри, ж. Селитра.

Салє́ник, ка, м. Личинка майскаго жука. Вх. Зн. 62.

Салимо́н, на, м. Испор. Соломон. Названіе гадательной книжки лубочнаго изданія, на заглавномъ листкѣ которой обыкновенно помѣщается большой кругъ, поддерживаемый мужчиной; на кругъ бросаютъ шарикъ, который падаетъ на какое нибудь изъ помѣщенныхъ тамъ чиселъ, — подъ этимъ числомъ находится въ книжкѣ отвѣтъ на задуманное. На салимон ворожити. Г. Барв. 338.

Салі́й, лія́, м. = Салєник. Вх. Зн. 62.

Салма́ш, ша́, м. Помощникъ овечьяго пастуха, чабана. Херс. г.

Са́ло, ла, с. 1) Сало. Різать кабанів на сало. Стор. М. Пр. 60. Перчун придбав салів, не каятиметься — уторгує. Кобел. у. Угорск.: внутренній жиръ у свиньи, человѣка и нѣкот. др. животныхъ. 2) Дурне́ са́ло. Тупица, дуракъ. 3) Са́ло де́рти. Родъ игры у мальчиковъ: повиснуть, зацѣ-