Санжа́рі́вка и санжа́рка, ки, ж. Названіе одной пѣсни, а также и танца. Санжарівки на скрипці грали. Котл. Ен. I. 19. Вони як вжарили санжарки. Алв. 55.
Са́ни, не́й, ж. мн. Сани. Не в свої сани вліз. Ном. № 9601. Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми. Посл. Ум. Са́нки, саночки́. См. Са́нка.
Сани́ці, ць, ж. мн. Полозья. Вх. Лем. 464.
Са́нка, ки, ж. 1) Полозъ. Брацлав. у. 2) мн. Санки. Запряжу я коня в санки та поїду до коханки. Чуб. V. 43.
Са́нний, а, е. Санный. Санна їзда — ангельська їзда, але дідчий виворіт. Ном. № 11433.
Санува́ти, ну́ю, єш, гл. = Шанувати. Гол. IV. 490.
Санча́та, ча́т, ж. мн. Маленькія сани. Що на горі санчата, — спускаються дівчата. Чуб. V. 98.
Санчи́ща, чи́щ, ж. мн. Большія сани. Бантромій везе гній на старих санчищах. Фр. Пр. 22.
Са́п, пу, м. Сопѣніе. З кімнати доноситься сап важкий. Мир. Пов. II. 73.
Са́па́, пи́, ж. Кирка для выпалыванія сорныхъ травъ, для окучиванія растеній. Роспочинається полоття; народ висипає, як та хмара, як та орда, з сапами. Левиц. I. 24. Сапа має дерев'яне держівно = фіст, вправлене в зелізне ву́хо, що вистає з плоскої зелізної жме́ні. Шух. I. 164. Ум. Са́пка, са́почка.
Сапа́й, пая́, м. Въ загадкѣ — носъ. Ой на горі гай, під гаєм мигай, під мигаєм, сапай. Ном., стр. 297, № 222.
Сапа́льник, ка, м. Полольщикъ.
Сапа́льниця, ці, ж. Полольщица.
Сапа́ння, ня, с. Полотье.
Са́пати, паю, єш, гл. Дышать съ сопѣніемъ. 2) Пышать. З рота полом'я сапле. О. 1861. VIII. 31. Так і сапає полум'я.
Сапа́ти, па́ю, єш, гл. Полоть и окучивать. Та іди вже на город, картоплю треба сапати.
Сапа́чка, ки, ж. Ум. отъ сапа.
Сапе́т, та, м. 1) Большая плетеная корзина въ видѣ надставки на повозку — для возки огородныхъ овощей, угля и пр. Вас. 204. 2) Плетеная изъ лозы ручная корзина. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Сапе́та, ти, ж. = Сапет. Ум. Сапе́тка.
Сапето́н, ну, м. Родъ киселя изъ бузины. Найкраща їжа дітям — то сапетон. Переясл. у.
Сапи́льно, на, с. Ручка у сапи. Черк. у.
Сапі́на, ни, ж. Инструментъ древорубовъ: на топорище насаженъ (такимъ образомъ какъ и топоръ) родъ желѣзнаго клюва, загнутаго внутрь; части: топори́ще входить въ плече́ з п'я́ткою, клювъ — штіль, загнутый конецъ его — паль. Шух. I. 176.
Са́пка, ки, ж. Ум. отъ сапа.
Сапки́й, а́, е́. 1) Утомительный, трудный. Сапка дорога — бач, як коні засапались. Павлогр. у. 2) Рыхлый, сыпучій. Сніги були глибокі та сапкі. Павлогр. у.
Сапну́ти, ну́, не́ш, гл. Подуть, потянуть. Сапнуло з печері холодом. Харьк. г. З провалля сапнуло чадом.
Сапува́льник, ка, м. = Сапальник. Лохв. у.
Сапува́льниця, ці, ж. = Сапальниця. Лохв. у.
Сапува́ння, ня, с. = Сапання. Лохв. у.
Сапува́ти, пу́ю, єш, гл. = Сапати. Сапувать я тобі не буду і полоти не буду. Конст. у.
Сапу́га, ги, ж. = Пужално. Вх. Зн. 62.
Сапу́н, на́, м. Въ загадкѣ: носъ. Чуб. I. 307.
Сапу́ха, хи, ж. Сажа. Лохв. у.
Сап'я́н, ну́, м. Сафьянъ. Чуб. V. 300. На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191.
Сап'я́нний, сап'я́но́вий, а, е. Сафьянный. Чуб. V. 339. Сап'янні черевички на нозі. Чуб. III. 152. Шик-пик, не в сіх, не в тих, в сап'янових. Ном. № 13586.
Сап'я́нці, ців, м. мн. Сафьянные сапоги. Вас. 162. КС. 1893. V. 283. На козаку бідному летязі сап'янці, — видні п'яти і пальці. Мет. 377.
Сара́ка, ки, об. Бѣдняга, несчастный. Та кувала зазулиця на зеленій руті, та займили на Сімбірки сараки рекрути. Гол.
Сарана́, ни́, ж. Саранча. Накочувала сарана. Ном. № 9246.
Сараня́чий, а, е. Саранчевый. О. 1861. X. 131.
Сара́пати, паю, єш, гл. Вспылить. Вх. Зн. 62.
Сарда́к, ка, м. = Сердак. На нему сардак чорний. Федьк.
Сардачи́на, ни, ж. То-же что и сардак, но плоховатый. Хоть латана сардачина, — люде поважають. Федьк. III. 110.
