туди не вникували: знаєм тільки, що владав він сією землею от поти. Павлог. у. (Залюб.).
Унима́тися, ма́юся, єшся, гл. Быть застѣнчивымъ, стыдиться. Вх. Зн. 73; 8.
Уни́мливий, а, е. Робкій, застѣнчивый, стыдливый. Шейк. Вх. Зн. 73.
Уни́т, та, м. = Уніят. І ллється рідна йому кров.... за наругу католиків і унитів над греко-руською вірою. К. ЧР. 9.
Уни́цтво, ва, с. Уніатская вѣра. Нехай із мене те уництво здійме. К. ПС. 38.
Уни́цький, а, е = Уніяцький. К. ПС. 97.
Уни́шкнути, ну, неш, гл. Утихнуть, перестать, прекратиться. Як дощ піде, то вітер унишкне. Лебед. Собаки вже геть внишкли. Екат. у. Так бідна з горя говорила Дідона, жизнь свою кляла.... Потім Дідони мов унишкла. Котл. Ен. I. 36. Болів живіт, а як надавсь того зілля, так і внишк. Волч. у. Розмова знов унишкла. Мир. ХРВ. 63.
Уни́шкнутися, нуся, нешся, гл. = Унишкнути. Дощі без перестану, вже пора б їм і внишкнутися. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.).
Уні́вець, нар. См. Нівець.
Уніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. уня́ти, уйму́, ме́ш, гл. 1) Утихать, утихнуть. Стало синє море унімати. Та так воно унімало, як би ніколи не грало. КС. 1882. XII. 488. 2) Понимать, понять, разобрать, сообразить. Я чув крик на вгороді і вийшов з хати. Не уняв — чи бились, чи як, і хто з ким. Новомоск. у.
У́нія, у́нії, ж. Унія. Ми приїхали просити, нехай і в нас буде благочестиє, як і в людей: а то у нас унія, що ми її й терпіти не можемо. ЗОЮР. I. 262.
Унія́т, та, м. Уніатъ. Як та галич поле криє, — ляхи, уніяти налітають, — нема кому порадоньки дати. Шевч. 52.
Унія́тка, ки, ж. Уніатка. Так і ти, бабусю, була уніяткою? О. 1862. II. 58.
Унія́тський, а, е. Уніатскій.
Уно́сити, шу, сиш, сов. в. уне́сти́, су́, се́ш, гл. 1) Вносить, внести. Він там уніс горілки і меду, і вина. Рудч. Св. I. 85. Вно́сити в у́ха. Сообщать. Діти довго не вносили про се батькові у вуха. Грин. II. 153. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. МВ. (О. 1862. Ш. 42). 2) Только сов. в. Понять, усвоить. Павлог. у.
Уно́ситися, шуся, сишся, сов. в. унести́ся, су́ся, се́шся, гл. 1) Вноситься, внестися. 2) При несеніи утомлять, утомить тяжестью. Та й унісся мені щей мішок, — відпочину лиш трішки. Черк. у.
Уночі́, нар. Ночью. Вдень тріщить, а вночі плющить. Посл. І вночі, і вдень — завше йому ніч. Ном. № 11746.
Уноше́ння, ня, с. Внесеніе: Kolb. I. 262.
Унуди́ти, джу́, диш, гл. Утомить. Я йому кониченька унудив. Чуб. III. 192.
Уну́к, ка, м. Внукъ. Набрались діди біди, поки набули, а внуки — муки, поки збули. Ном. № 10597. Ум. Уну́чок.
Уну́ка, ки, ж. Внучка. Сядь собі у запічку, колиши унуку. Ном. Ум. Уну́чка, уну́ченька, уну́чечка.
Уну́ків, кова, ве. Внуковъ. Ждала баба внукового книша, та вилізла душа. Чуб. I. 301.
Уну́рити, рю, риш, гл. Опустить, потупить. А Сафат унурив соболі свої очи в землю. Федьк.
Уну́ритися, рюся, ришся, гл. Повѣсить, опустить голову. Унурився та й пішов. НВолын. у.
Унуча́, ча́ти, с. Внучекъ. І внучатам із клуночка гостинці виймала. Шевч. 112. Ум. Унуча́тко.
Уну́ченька, ки, ж. Ум. отъ унука.
Унученя́, ня́ти, с. = Унуча. Шейк. Ум. Унученя́тко.
Уну́чечка, ки, ж. Ум. отъ унука.
Уну́чка, ки, ж. Ум. отъ унука.
Уну́чок, чка, м. Ум. отъ унук.
Уня́ти. См. Уймати.
Уня́тливий, а, е. Внимательный. Став він.... ласкавий; мовчущий як перше, а унятливий, став піклуватий такий. МВ. II. 153.
Уня́тливо, нар. Внимательно. З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тільки як з чужим-чужісеньким чоловіком. МВ. II. 172.
Уора́ти, рю́, ре́ш, гл. Вспахать извѣстное количество. Було в нас два воли; спряжуться з сусідом: нам трошки в'оруть, собі багато. Г. Барв. 267.
Уо́рюватися, рююся, єшся, сов. в. уора́тися, рю́ся, ре́шся, гл. — у чужу́ зе́млю. Запахивать, запахать чужую землю, пахая, прихватить чужой земли.
Упа́д, ду, м. 1) Паденіе, впаденіе. 2) Несчастье, бѣдствіе. См. Упадок. 3) Бра́ти гро́ші на упа́д. Брать деньги подъ за-
