підождала трохи, а далі, бачивши, що Маруся не хоче йти з нею відійшла.
Тим часом людей побільшало. Поприбігали шахтарі з другої шахти. Привезено смоки, локомобіль маленький, і почали їх становити.
— А ця чого тут? — здивувався штегер, Марусю вздрівши. — Геть звідціля — тут машина стане!
Маруся не ворухнулась; він узяв її за руку.
— Чуєш, іди звідціля!
Він хотів стягти її з вагончика.
— Не займайте мене! — скрикнула вона, — там татко!
Штегер насамохіть пустив її руку.
— Що там таке? — спитав управитель, підходючи.
— Та ось, — показав штегер, — дівчина. Батько її там.
— Одведіть її звідціля! — звелів управитель.
Штегер знов узявся до неї.
— Я не хочу! я не піду! — і пручалась, і благала Маруся. — Дайте мені тут сидіти, — я нічого не робитиму, я тільки ждатиму!
Почувши спірку, жінки протовпились наперед.
