Вона схопилася, швиденько вбулася й вибігла з землянки. За хвилину була вже коло шахти. Там народу було більше, ніж звичайно. Підходючи, Маруся почала слова: — Вагончиком спуститися, вагончиком!
— Так не пройдеш туди — гразюка, слизько, а вагончиком можна.
Марусі перехопило дух. Уже, вже! Вона проскочила проміж людьми аж до шахти.
Там готовано вже вагончик, той, що в йому звичайно возять вугіль. З його одірвано верхню дошку, й один шахтар сів у його.
— Ти-ж гляди, — наказував йому штегер, — скоро що не так, — гукай, щоб назад тягти. Та роздивляйсь добре, чи можна долізти, куди треба.
— Рушай!
Повагом почав іти вглиб вагончик, прив'язаний до кодоли, що потроху розмотувалася з барабану. Та це було не довго.
— Стій! стій — почулося з середини з шахти.
Люди спинили коня, що крутив барабан.
— Назад!
Барабан закрутився назад, кодола коротшала, і за кілька хвилин вагончик з шахтарем вернувся з шахти.
