— Нема ходу, братця! Всю дорогу поламало.
— Яку дорогу?
— З дощок намощену, що по їй вагончики бігають. Далі не проїдеш.
— Що його робити? — бідкався штегер, — біжіть до управителя!
Один побіг. Управитель зараз прийшов і звелів спробувати пробитись у цю шахту з старої, з тієї, де вода була. Шахта була сторчова і в неї можна буде спуститися просто в цебрі.
Всі кинулись до тієї шахти, тягнучи за собою кодолу, барабан. Маруся бігла, щоб не зостатись позаду.
— Давай цебер! чуєш, швидше! — гукнув штегер.
Поспішаючись, поставили барабан; причепили цебер. Штегер сам став у його.
— Спускай!
Барабан закрутився; цебер здригнувсь і проваливсь у шахту. Довго крутили шахтарі барабан, а кодола все розкручувалась та розкручувалась, стягаючи аж до дна.
Врешті стали і дожидались. Дзенькнув дзвоник, — барабан закрутився знову, накручуючи кодолу назад.
