його йти без нічого? Дома ж і картоплю вже затого поїдять!.. Хиба ще раз спитатися?..
— Та я віддав би скоро, ось тільки б заробив, так і віддав би..
Писарь зовсім росердився:
— Та кажуть же тобі, що ні! Що тобі, сто разів казати? Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай! та й дай. Ну, люде!..
Пішов Петро з ратуші.
________
II.
Забавила Горпина дитину, положила, — сама з останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила. Порається, а сама думає:
— Сьогодні так-сяк перебудемося, та й завтра… Як дадуть Петрові, то може й до батька не треба буде їхати. Ні, хоч і дадуть, а все ж на сівбу немає, — Їхати не минеться.
Повиймала молодиця перепічки, хату вимела та й сіла прясти. У самої прядива не було сього року — сіяти не було де, так чуже брала від повісма. Усе за тиждень яких дві сороківки заробить, а то й копу.
— Копу заробиш за тиждень, а на карбованця ззіси, — думає Горпина, нитку викручуючи.
Коли чує, рипнули сінешні двері.
