округи. В темряві нічого не видко. Тоді поліз під будівлю.. Що-року зсипавши зерно у засіки, знав, з якого воно боку. Обережно підліз він до того місця, ліг горилиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти. Сухе дерево трохи затріщало. Петро зупинивсь, прислухаючись. Далі знов почав робити. Свердло глибше та глибше влазило в дерево — незабаром і дірка буде. Петро з усієї сили натиснув на свердло, лежачи на спині.
— Агов! Семене! Е, стонадцять кіп!..
Петро здригнувсь. Хто це? Сторож? Серце колихнулось у грудях, а далі немов застигло — Петро слухав. Холодний піт виступив у його на лобі. Він так і закам'янів, піднявши руки вгору до свердла. Знову чути:
— Семене! Семене!.. А, щоб тобі! Ну, я й сам, хиба мені що? Не вмію заспівати?... Стонадцять!.. Гей!..
Ой там за байраком
Танцювала риба з раком...
П'яну пісню чути було біля самої гамазеї І як хтось іде чути.
Та гей: танцювала риба з раком,
А цибуля...
