тільки вал зостався високий. Поспішаючись, одніс Петро один клунок. Ті два клунки були менші, він забрав їх одразу. Усі три він заховав на могилі в бур'яні. Хотів був додому йти, та знову про дірку згадав. Треба взяти кращу затичку, а то хустка коли б не випала. Він тихо пройшов до чийогось тину, виламав цурупалок і пішов знову до гамазеїв. Підліз уп'ять, обережно витяг хустку й заткнув дірку дерев'яною затичкою. Цурупалок саме прийшовсь і міцно стремів у дірці. Петро спробував — добре. Мабуть додолу трохи зерна розсипалося. Він помацьки позагортав його землею.
Вернувся додому увійшов у хату.
- Горпино!
Нічого не чути. Мабуть, спить. Ліг він на піл, не роззуваючись, тільки свиту скинув.
— Горпино, ти спиш?
— Hy? — Я заховав на могилі..
— Про мене де хоч ховай, а я тобі у помочі не буду!
Замовк Петро.
_______
IV.
Нікому й на думку не впало, щоб можна було вкрасти хліба із замкненої гамазеї. Та й
