Що це? Громада заґвалтувала — це писарь дочитав. Уже час.
Він зняв шапку й почав:
— Люде добрі!..
Громада трохи вщухла.
— Петро щось каже, слухайте!
— Та чого там йому треба?
— Та слухайте вже, що чоловік каже!
Петрові перехопило дух, він ледві дихав.
— Люде добрі! Простіть мене, бо я злодій! Я вкрав з гамазеї!…
І те промовивши, він упав до ніг громаді.
|
|
Громада ледві зрозуміла, за віщо Петро зве себе злодієм, бо нікому й на думку невпало, що з гамазеї вкрадено. Писарь звелів був арештувати Петра, та громада не дала:
Це наше добро, наш і суд, — гукали люде.
Але громада нічого не зробила Петрові. Він набрав три повних мішки хліба й одвіз у гамазеї. І немов удруге на світ народився тоді. Громада не розумом, а якось серцем почула, як Петро міг дійти до такого діла, і ніхто більше не згадував про його. Сам Петро потроху заспокоївся. І Горпина знов стала його Горпиною, такою, як і перше була… І стали вони знову жити, як жили…
