Позавидував мужик
Що шахтьору добре жить:
Шахтьор пашеньки не пашить,
Коси в руки не берьоть!
На столі горілка, ласощі дівчатам. Це-ж сьогодні на шахті гроші зароблені давано: рублів по двадцять, по двадцять п'ять за місяць шахтарі взяли та всі отут за день чи за два прогуляють. А й гарно-ж отой на гармонію грає! Та й сам гарний — одежа аж вилискується, а пояс так і сяє ввесь од блищиків та від ґудзиків. А з лиця? Брови такі!… Не встигла ще Докія й добривечір сказати, вже він углядів її та й крикнув:
— А ось і дівка йде нова!
Та як кинеться до неї, та й обняв. Вона його добре пхнула — аж поточився, — а сама навтіки. Всі як зарегочуться, а він за нею з хати та й піймав у дворі.
— А стій, дівчино, яка ти швидка! Хочу на тебе подивитися, чи гарна ти?
Та поставив її проти місяця — місяць ясно світив — та й дивиться їй в обличчя, не пуска. То гнівна вона була на його, а то вже гніву нема, сором тільки зробилося хто-й-зна й як! Як кинеться вона, вихопилась та тікати знову. А він кричить: — Постій, дівчино, підожди! Отже їй-бо ти гарна!
Утекла, та з прожогу як улетить у хату, аж мачуху злякала.
— Тю на тебе! Чи ти сказилася? Де-ж глечик?
Де глечик?.. Вона й забула про глечик! Сказала, що не дала Одарка.
Полягали спати — не засне вона. Усе місяць повний
