може, як тепло було, він, проклятий, з Пріською спав. Ну, тепер уже не буде спати!
Вона знайшла сухої соломи, згребла її в купку під очеретяною стінкою і запалила. Солома затлілась і почала горіти нарешті.
— Ось коли зайнялося! Гори швидше, займайся! От гарно! від повітки вогонь на хату. І всі вони згорять.
_018.png)
І Докії згадалася пожежа, що вона бачила, — ух, страшно! Так і тут буде. Але там ніхто не згорів, а тут усі згорять… І Санька згорить? Санька — маленька дівчинка, дочка досвітчаної матери. Докія за останній час дуже влюбила гарне дівчатко, і дівчинка любила її. Але-ж і вона згорить… Така гарна, ласкава. І Докії в'явилося все: як хата горітиме, як Санька простягатиме руки з полум'я й кричатиме:
— Рятуйте! Докієчко, витягни мене!
Господи! Завіщо-ж? Завіщо вона спалить її? Це-ж гріх! Людину спалить живу. Та й не її саму. Господи, може все село займеться! Нащо це вона робить?..
