Сторінка:Грінченко Б. Каторжна (1927).pdf/5

 

КАТОРЖНА.

I.

Каторжна — так її всі звали.

— Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! — кричала мачуха.

— Геть з перед очей, каторжна! — визвірювався на неї батько, вертаючися п'яний з шинку і заточуючися по хаті.

— За сцо ти мене стовхнула, католзна! — пищав двохрічний мачушин хлопчик, б'ючи її кулаками.

І так усі!… Навіть хлопці та дівчата на вулиці хоч і не так часто звали її каторжною, але-ж і на ймення мало коли звали, а як звали, то все-ж із додатком: «Ота каторжна Докія…».

Та й було за що. Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька семи років дівчинка і разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба. Може вона боялася