Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко Б. Книга казок віршом (1917).pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки


СНІГУРКА



Були колись дід та баба,
Та й старі вже стали
І, працюючи невтомно,
Усього придбали —
І хазяйство чималеньке,
І садок, і поля…
Одного старим тим тільки
Пожаліла доля:
Не дала сліпая доля
Тим старим дитини.
А вони ж, було, обоє,
Бідні, що-години
Все молилися, благали,
Все благали Бога,
Щоб собі на старість втіху
Виблагать у Його.
Не діждались!.. Одинокі
Літа проживали
Й про тісну вже домовину
Згадувати стали: