Цю сторінку схвалено
А тільки все їдять.
Галюся ж, хоч од їх обох
Найменшая сестра,
Але не їсть, а в глечик свій
Все ягоди збіра
І дума: „Татові оце,
Й мамусі я нарву“…
І знов за ягідьми вона
Перегорта траву,
Шука, співаючи в гаю,
Весела й чепурна
І тільки часом до своїх
Сестер гукне вона:
„Чи не далеко ви зайшли?,,
Щоб не блукати нам!
Ідіть до мене ягід рвать!..
Чи є багато й там?..“
IV.
Аж ось і вечір настає;
Зіходяться вони.
У більших ягідки нема
У глечику на дні,
А в Галі повен до краів…
І каже Галя їм:
„Вже пізно, вечір настає —
Додому ми ходім,
Бо, кажуть, бігають мавки
У лісі в пізній час…
Нарвала повен глечик я —
