Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко Б. Твори. Том I (1928).pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

те лихо, що спіткає його… Погане лихо! Нащо воно? Він не хоче його, він поборе його, переважить. А може то мама так тільки казала? Може лиха не буде?

І багато, багато думок промайнуло в його маленькій дитячій головоньці. Мрія спливала по мрії і, заплющивши очі, він забув скоро про все, що було навкруги — про гай зелений і про луки з квітками, про веселих співучих пташок…

Але що це? Здається йому, що на самому краю прогайльовини з 'явилася дівчина чудової вроди. Її очі, як зорі, сіяли, а хвилі шовкові пишного волосся спадали на плечі і розсипалися вниз до стану. Зелені гарні шати вкривали її, а стан гнучкий оповитий був синім поясом. Але невесела вона була, мов хмарами було повите її високе біле чоло, а чудові очі дивилися сумно й журливо. Вона тихо підходила до його. І хлопчик побачив, що її рученята білі сковані були тяжкими кайданами. Кайдани пов'їдалися в ніжні руки і поранили до кости біле тіло…

Дівчина тихо підійшла до хлопця, схилилася над ним і заспівала йому тиху-тиху пісню. І в пісні тій було стільки муки, стільки великого горя, що маленьке хлоп'яче серце тяжко защеміло в грудях. Вона співала про те, як її скривдили сестри, як мучили її великою мукою, як закували в тяжкі кайдани…

І вона підняла свої руки, бряжчачи кайданами, і показала свої рани маленькому хлопцеві. І хлопець бачив її рани, і зрозумів її муку.

А дівчина співала й співала, і з тії пісні хлопець зрозумів усю її долю. Повний святого почування він