Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/105

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
10 Новозибківський повіт
м. Новозибків
м. Нове Місто
164 840
15 362
1 488
1 665
896
14
1,01
5,83
0,94
11 Ніжинський повіт,
м. Ніжин
168 718
32 113
2 573
1 606
1,53
5,00
12 Остерський повіт,
м. Остер
150 358
5 370
1 029
271
0,68
5,05
13 Сосницький повіт,
м. Сосниця
170 057
7 087
1 766
324
1,04
4,57
14 Стародубський повіт,
м. Стародуб
м. Погар
144 833
12 381
4 965
1 989
679
114
1,37
5,48
2,30
15 Суражський повіт,
м. Сураж
186 297
4 006
763
258
0,41
6,44

Окрім, ключової тенденції, яка була характерна і для Полтавської губернії – кількісне переважання дворян в центральному Чернігівському повіті та власне у Чернігові, необхідно вказати загалом на їх меншу чисельність та, як наслідок, своєрідну розпорошеність між повітами й містами.

Аналізуючи походження дворян Чернігівської губернії станом на кінець ХІХ ст. варто відзначити таку рису, як значна частка народжених за межами регіону. Так, найбільша кількість «не тутешніх» серед спадкового дворянства (більше 25%), причому в містах їх відсоток досягав 36%. Подібна тенденція відповідала загальній соціальній структурі, оскільки