Прийняття 7 листопада 1775 р. «Установи для управління губерній Всеросійської імперії», хоч і було покликане, перш за все, упорядкувати адміністративно-територіальний поділ (особливо з огляду на розширення території та зміну статусу раніше приєднаних), чітко розподілити повноваження відомств, відокремити судову владу від урядових установ, спрямовувалося й на усунення недоліку щодо «недостатнього забезпечення [губерній] …потрібними для управління людьми»[1]. Власне останнє і визначило характер ряду нововведень стосовно реформування місцевого управління в рамках подальшого формування дворянської станової корпорації.
Серед них створення:
– мережі судових інстанцій, де окремо були представлені дворянські представники (земські та совісні суди, розправи);
при цьому обрання деяких суддів (повітових, окружних, земських справників) і засідателів (повітових судів) цілком передавалися до компетенції дворянства;
– Приказу громадського опікування (займався управлінням народними школами, госпіталями, притулками для хворих, лікарнями, в’язницями та ін.) в кожній губернії/намісництві, де дворянський елемент значився в особі засідателів верхнього земського суду та верхньої розправи, а також власне предводителя у випадку необхідності отримання «відомостей детальних або місцевих»;
– дворянської опіки для вдів і сиріт при кожному повітовому суді, в якій головував повітовий предводитель дворянства (по суті, це положення визначило створення другого станового органу)[2].
- ↑ Учреждения для управления Губерний Всероссийской империи (№ 14392) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. ХХ (1775–1780). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 230.
- ↑ Учреждения для управления Губерний Всероссийской империи (№ 14392) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. ХХ (1775–1780). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 232–234, 271.