впливу урядовців)[1]; обов’язку предводителів не допускати дворян-контрабандистів до участі в зібраннях (1790 р.)[2]; деталізованого регулювання порядку внесення «благородних» у родовідні книги (1791 р.)[3] та ін. Зокрема, прийняття останнього указу зумовило проведення в регіонах засідань дворянських депутатів, про що губернські предводителі інформували громадськість через нижчі земські суди[4].
Нетривалим гальмуванням у розвитку станового управління та загалом процесі розширення дворянських прав характеризується правління Павла І. Чи не єдиним важливим нововведенням того періоду, зважаючи на предмет нашого дослідження, став указ 6 лютого 1797 р, за яким дворянство Малоросійської губернії отримало повноваження у сфері призначення суддів. Так, відтоді йому дозволено обирати відповідних кандидатів (3–4 особи), один з яких затверджувався Сенатом[5]. Цілком
- ↑ О запрещении Правителям Губерний входить в Дворянские Собрания (№ 16731) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. ХХІІ (1784–1788). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 1131–1132.
- ↑ О восстановлении в Могилевской Губернии таможенной стражи и о исключении Дворян, приличившихся в провозе запрещенных товаров, из собрания Дворянского, с тем, чтобы их не определять впредь ни к каким должностям (№ 16852) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXIII (1789 – 6 ноября 1796). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 123–124.
- ↑ О внесении в родословные Дворянские книги Дворян, имеющих в городах дома, иностранных Дворян, присягнувших на верность подданства и разночинцев, дослужившихся по службе Военной до Оберофицерского чина и по Гражданской до 8 класса, хотя бы они недвижимого имущества не имели (№ 16968) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXIII (1789 – 6 ноября 1796). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 239–241.
- ↑ ЦДІАК України, ф. 193, оп. 5, спр. 335, арк. 1.
- ↑ О выборе Дворянству в Малороссийских Губерниях кандидатов для Главных и генеральных Судов и о представлении об оных в Сенат для испрошения Высочайшего утверждения (№ 17789) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXIV (6 ноября 1796–1797). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 319.