Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

землі, і не знали вже, що й думати, коли поширилася звістка про поїздку за море самого царя»[1].

Негативні відгуки та невдоволення про закордонну службу дійсно були досить поширені серед дворянства часів Петра І, однак можна із впевненістю твердити про підвищення освітнього рівня та поширення західноєвропейських культурних традицій в середовищі привілейованого стану як наслідок запровадження вказаної практики.

Слід зазначити і те, що протягом 1711—1712 рр. в офіційних документах поступово виходять з ужитку поширені раніше терміни «діти боярські» та «служиві люди». В зв'язку з цим 23 березня 1714 р. було затверджено указ «Про порядок спадкування в рухомому та нерухомому майні» (більш відомий як «Указ про єдиноспадкування»), який зафіксував «юридичне злиття» вотчини і помістя закріпивши умовні володіння у спадкову власність дворян. Крім того, встановлювався невластивий для тогочасного права інститут майорату — успадкування нерухомості лише старшим сином[2]. Метою цього нововведення стало збереження дворянської земельної власності від надмірного роздроблення. Наростання цієї тенденції досить чітко простежено російським політичним діячем та істориком кінця XIX — першої половини XX ст. П. Мілюковим, який на основі аналізу наявних списків служилих володінь XVII ст. виокремив три основні тенденції:

1) суттєве зростання кількості землевласників-однофамільців серед дрібнопомісного провінційного дворянства, що, по суті, належали до одного роду; і за рахунок цього,

2) зниження рівня максимального розміру володінь;

 
  1. Устрялов Н.Г. История царствования Петра Великого. Том второй: Потешные и азовские походы. — СПб: Тип. II-го деления Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1858. — С. 316.
  2. О порядке наследования в движимых и недвижимых имуществах (№ 2789) // ПСЗРИ. — Собр. 1-е. — Т. V (1713—1719). — СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. — С. 91—92.