ввірених їм губерній і повітів та своєчасному інформуванню губернаторів про загрозу голоду[1].
У першій чверті ХІХ ст., за особистої ініціативи Олександра I, відбулося розширення прерогатив дворянських предводителів у ході вирішення конфліктних ситуацій між поміщиками та їхніми селянами. Більшість дослідників ХІХ ст., які демонстрували консервативно-державницькі погляди, традиційно підкреслювали солідарність імператора у таких справах з підданими, а не їхніми панами. Зважаючи на це, суть указу зводилася до наділення губернських предводителів повноваженнями нагляду за маєтками, де мали місце конфлікти. Відтак, право розгляду подібних справ і накладення дисциплінарних санкцій отримали дворянські зібрання, а предводителі – завдання реалізації відповідних заходів[2]. Крім того, на усунення досить частих суперечок між вказаними особами та губернською адміністрацією був спрямований указ Сенату 28 травня 1808 р. Документ регламентував форму таких відносин та листування між ними, обмежуючи в деякій мірі самостійність дворянських станових органів[3].
Також правління Олександра I виокремилось прийняттям ще декількох законодавчих актів, які мали безпосереднє відношення до уточнення інституту місцевої влади та станового самоуправління. Зокрема, це укази про: встановлення для 252
- ↑ Об учреждении в каждой Губернии комиссии для продовольствия в неурожайные годы жителей хлебом и денежным пособием (№ 29000) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXXV (1818). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 146–153.
- ↑ Корф С.А. Дворянство и его сословное управление за столетие 1762–1855 годов. – СПб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1906. – С. 430–431.
- ↑ О форме сношений Начальников Губерний с Предводителями Дворянства (№ 23042) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXX (1808–1809). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 278.
