Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/136

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

губернських дворянських предводителів чину V класу (1818 р.) та їх право займати ієрархічне місце відразу після губернатора (а відтак, – перед віце-губернатором) (1816 р.); заборону губернським правління та палатам надсилати предводителям накази та вимагати від них рапорти (1821 р.). Натомість у сфері урядового управління вказані особи наділено обов’язками закупівлі хліба для селян (1812 р.), долучено до участі в проведенні народного перепису (1815 р.), вповноважено збирати для уряду відомості про майновий стан поміщиків (1816 р.), визначена роль у роботі ради кредитних установ (1817 р.) та постійних губернських комісій з народного продовольства (1822 р.), доручено нагляд за селянами-втікачами та жебраками (1823 р.). Отже, означені заходи помітно розширили та урізноманітнили коло повноважень предводителів, поглибили «двоїстість» цих посад – їхній станово-корпоративний і урядово-адміністративний характер. «Ця особлива риса правового становища предводителів, – зазначив С. Корф, – протрималась до шістдесятих років. Вона надала предводителям деяку послугу у тому відношенні, що сприяла збереженню за ними їх високого становища та престижу; однак одночасно вона сприяла падінню значення станового управління; предводителі зберігали за собою своє попереднє становище не внаслідок міцніючої корпоративної єдності дворянства, а саме тому, що стали дієвими та необхідними помічниками уряду в провінційному управлінні»[1].

Важливу роль у трансформації інституту предводителів відіграв указ Миколи I від 6 грудня 1831 р. «Про порядок дворянських зібрань, виборів і служби по ним»[2]. Документ

  1. Корф С.А. Дворянство и его сословное управление за столетие 1762–1855 годов. – СПб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1906. – С. 412.
  2. О порядке Дворянских Собраний, выборов и службы по оным (№ 4989) // ПСЗРИ. – Собр. 2-е. – Т. VI (1831). – Ч. II. – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1832. – С. 247–273.