дільниць для різних груп селян, наданням возів для супроводу військ, полегшенням повинностей при забезпеченні військ кіньми і провізією та ін.[1].
Деякі зміни в систему дворянського законодавства були внесені в результаті видання нового зводу законів Російської імперії в редакції 1842 р., тобто за минуле десятиліття (від 1832 р.) Так, стосовно предводителів надано дозвіл на створення власної канцелярії у складі діловода та двох допоміжних працівників, які водночас могли перебувати на державній службі, однак додатково отримувати зарплату з дворянської казни. Також вони здобули повноваження щодо накладання «опіки» над поміщиками за жорстоку поведінку з селянами та у випадку їхнього марнотратства, зречення від православної віри. Разом з тим, нова редакція статей про підсудність фактично урівняла в статусі вказаних осіб з іншими посадовими особами[2]. Спеціальний указ 1848 р. покладав на предводителів додаткові обов’язки – участь у поставках провіанту до армії (сприяння ректорському набору зберігалася) та долучення до справи допомоги військовим – відпускникам при їхньому поверненні додому. Серед інших загальних повноважень: присутність в губернських попечительствах стосовно дитячих притулків; головування в посередницьких комісіях з розмежування земель; видача свідоцтв відставним військовим, які побажали вступити на цивільну службу (про їх поведінку у відставці); оформлення документів тим, хто хотів повернутися на військову службу; участь у справі заготівлі коней для поштових потреб під час
- ↑ Там само. – Спр. 8, арк. 1–4; Там само. – Спр. 9, арк. 1–6; Там само. – Спр. 30, арк. 1–2-зв.
- ↑ О дополнении и пояснении разных статей положения 6 Декабря 1831 года, о порядке дворянских собраний, выборов и службы по оным (№9322) // ПСЗРИ. – Собр. 2-е. – Т. XI (1836). – Ч. І. – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1837. – С. 726–732.
