імператорських подорожей. Натомість до виключної компетенції губернських дворянських предводителів входили: підготовка свідоцтв про благонадійність поміщиків, головування у повітових попечительствах про дитячі притулки, участь («за особливим запрошенням») у засіданнях приказу громадського опікування, нагляд за вбранням обивательських коней для імператорських мандрівок, головування у повітових комітетах з питань вжиття заходів щодо припинення чумної інфекції[1].
Натомість повітові предводителі були зобов’язані виступати в ролі посередника у випадку суперечок між цивільними чиновниками та особами воєнного відомства, командированих у регіони для оцінки збитків, нанесених військами при маневрах (1839 р.)[2].
Комплекс заходів стосовно корпоративно-станової та адміністративно-управлінської влади пов’язаний і з наступними роками правління Миколи I (тобто від 1842 р.). У цьому контексті слід назвати, перш за все, участь губернського предводителя у веденні слідства щодо вбивств поміщиками селян (1842 р.)[3].
Доцільність останнього нововведення, на нашу думку, визначалося гарною обізнаністю дворянських посадовців з специфікою тієї чи іншої місцевості.
Крім виконання судових функцій, вказані особи активно залучалися до різноманітних місцевих комітетів. Наприклад,
- ↑ Корф С.А. Дворянство и его сословное управление за столетие 1762–1855 годов. – СПб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1906. – С. 606–608.
- ↑ Варадинов Н.В. История Министерства внутренних дел: В 3 ч. – СПб.: Тип. М-ва внутр. дел, 1862. – Ч. 3, Кн. 1: Период третий: С 19 ноября 1825 по 20 августа 1855 г. – С. 256.
- ↑ О порядке производства следствий об убийстве помещиков своими крестьянами (№ 15846) // ПСЗРИ. – Собр. 2-е. – Т. XVII (1842). – Ч. І. – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1843. – С. 761.
