Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/146

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

У цьому контексті необхідно усвідомити: ліквідація суттєвої частини дореформених дворянських, як губернських, так і повітових установ не призвела до остаточного занепаду інституту предводителів, навіть до відмови від самої ідеї делегування владою широких прерогатив привілейованому стану. Останній, будучи надійною опорою самодержавства протягом десятиліть, не лише брав активну участь у проведенні реформ, а й багато в чому продовжував відігравати помітну роль в адміністративно-управлінському життя регіонів. У подальшому така фактична незмінність становища, поряд з іншими факторами, нерідко ставала причиною не лише локальних селянських заворушень, а й загальної дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Російській імперії.