Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/147

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Розділ VI.
Персональний склад і адміністративно-управлінська діяльність губернських предводителів Лівобережжя

Характеризуючи адміністративно-управлінську діяльність губернських предводителів у територіальних межах Лівобережної України, неможливо обійти увагою питання персонального складу цієї групи. Втім, стосовно кінця XVIII ст. головною суттєвою перешкодою для історичної реконструкції його є періодичні адміністративно-територіальні перерозподіли в регіоні, які час від часу спричиняли «позачергові» дворянські вибори. Особливо яскраво вираженою така практика стала на повітовому рівні. Відтак, максимально об’єктивні дані можна отримати лише на основі співставлення та порівняння даних різних видів джерел – журналів з’їздів дворян Чернігівської та Полтавської губерній (в окремі періоди також Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв), максимально повний перелік яких знаходиться в архівах; офіційних довідників (на кшталт «Губернського служебника»); статистичних реєстрів (наприклад, «Списків губернських предводителів дворянства Російської імперії» Г. Милорадовича та ін.) тощо.

Зокрема маємо в своєму розпорядженні такі оригінальні списки, представлені нижче у вигляді таблиць.

Нетривала історія існування Новгород-Сіверського намісництва (1781–1796) природно зумовила не лише незначний кількісний склад предводителів, а й обмежила їхню етносоціальну змінність. Так, всі із названих осіб були представниками колишньої козацької старшини і, зрозуміло, належали до давніх українських родів. Ця специфіка цілком відповідала тогочасному етапу уніфікації політичного та соціально-економічного