1) канцелярська, або одноосібна, форма державного управління, де одна особа керує більш-менш розлогою частиною, і в якій всі знаходяться під її керівництвом, будучи її підлеглими; і
2) колезька, або товариська, форма державного управління, коли кілька з’єднаних осіб керують якою-небудь більшменш розлогою частиною, як товариші»[1]. Існують вагомі підстави вважати, що цю працю Д. Трощинський завершив уже будучи міністром юстиції Російської імперії. Разом з тим, очевидно, що вона є синтезом аналізу всього його попереднього життєвого досвіду, зокрема й адміністративно-управлінського під час перебування на посаді полтавського губернського предводителя. Прикметно, що у главі 7 під назвою «Про форму державного правління, властиву Російській державі», він відверто констатує: «по відношенню до політичного впливу в Росії існують тільки два класи: керуючі і керовані [курсив – Д. Трощинського], з яких перші можуть робити все, а останні нічого, навіть у законному користуванні невеликим числом прав і переваг, дарованих законами»[2]. Втім, така здавалося б ліберальна позиція автора, насправді демонструє лише один аспект загального бачення проблеми, адже далі по тексту положення він наголошує: тільки імператор гармонійно поєднує в собі владу та рятує монархію від встановлення олігархічного правління.
Загалом, можна по-різному сприймати погляди та особистість Д. Трощинського, якого С. Корф красномовно назвав «представником реакційного напряму», однак власне намагання розкритикувати міністерську систему побічно наштовхнуло
- ↑ Трощинский Д.П. О неудобствах, происходящих от государственного управления по форме единоличной, введенной закрытием коллегий и отменою коллежского обряда и подтвержденной общим учреждением министерств 1810 и 1811 годов // Сборник Императорского Русского исторического общества. – СПб, 1868. – Т. 3. – С. 44.
- ↑ Там же. – С. 55–56.
