Власне посилення з 1840-х рр. тенденції розорення окремих представників поміщиків, як з огляду на неможливість та об’єктивну нездатність їхніх господарств пристосуватися до нових буржуазних умов соціально-економічного розвитку, так і внаслідок некваліфікованого та неефективного управління, сталося деяке розширення повноважень губернських предводителів у аспекті надання корпоративної допомоги за рахунок використання власного авторитету та адміністративних важелів.
Досить часто губернський предводитель виступав і в якості захисника дворян своєї губернії, які зчинили кримінальний злочин. Так, досить відомою стала історія із виголошенням у квітні 1848 р. місцевими дворянами штабс-ротмістром Сергієм Бальменом, братами ротмістром Віктором і поручиком Михайлом Закревськими в маєтку в с. Линовиці Пирятинського повіту Полтавської губернії тосту: «Хай живе Республіка, ура!», за який їх заарештували та доставили до Петербургу. Першим, хто почав клопотання перед міністром внутрішніх справ графом Л. Перовським про їх звільнення та виправдовувати, виявився губернський предводитель І. Скоропадський. «Проголошений ними тост за Республіку проголошено без будь-якої самосвідомості і, без сумніву, в період хмільних напоїв, що вони проспавшись, я цілком впевнений, відразу зрозуміли всю вульгарність і недоречність їхніх слів. Це швидше може викрити їх у поганій поведінці, невідповідній званню Дворянина, ніж не у відданості до Престолу…» – писав І. Скоропадський у листі до міністра в червні 1848 р.[1].
Зрозуміло, що виступаючи у ролі захисника та навіть поручителя вказаних осіб, він неабияк ризикував власною кар’єрою. Навіть сам факт подібної поведінки дворян губернії, де І. Скоропадський займав посаду предводителя, ставив його під серйозний удар, тому, взявши ситуацію під особистий контроль, він зумів досягти позитивного результату. Як наслідок, вже 10 червня 1848 р. міністр повідомив, що С. Бальмен, В. і М. Закревські
- ↑ Там само. – Арк. 12.
