Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/168

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

були викликані до Петербурга не з політичних причин чи з огляду на вчинення ними державного злочину, а з приводу необережності їхніх висловлювань. У цьому ж листі Л. Перовський зазначив: ці особи можуть повертатися на місце проживання[1]. Очевидно, що в період наростання революційного руху в ряді європейських країн («Весна народів»), подібний вчинок міг би мати набагато гірші наслідки і, швидше за все, міцна позиція І. Скоропадського відіграла у даному випадку вирішальну роль.

Діяльність губернських предводителів, спрямована на захист економічних прерогатив дворянства, набула особливого значення наприкінці ХІХ – початку XX ст., коли модернізаційні процеси, охопивши найпродуктивніші галузі промисловості, спричинили неабияку хвилю розорень поміщицьких господарств. Як характерний приклад, можна виділити особу Г. Милорадовича, чернігівського предводителя у 1890–1896 рр. Прагнучи дещо призупинити процес зубожіння місцевого дворянства, він долучився до ініціативи Ф. Лизогуба, городянського повітового предводителя, щодо «організації допоміжної дворянської каси для порятунку дворянських маєтків від продажу на публічних торгах». Власне, благодійна пожертва Г. Милорадовича у розмірі 5 тис. руб. і започаткувала «капітал дворянської самодопомоги імені Г. Милорадовича та Ф. Лизогуба»[2]. Згодом розміри вкладів збільшилися до 30 тис. руб. і врешті-решт «капітал» було трансформовано у «губернську дворянську касу взаємодопомоги»[3].

Говорячи про Г. Милорадовича, слід погодитися із позитивною оцінкою сучасної дослідниці О. Коваленко щодо його адміністративно-управлінської діяльності на посаді губернського

  1. Там само. – Арк. 11–11-зв.
  2. Коваленко О. Доброчинна діяльність Г. Милорадовича // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. – Чернігів, 2007. − Вип. 8. − С. 106.
  3. Журналы Черниговского очередного губернского собрания дворянства в мае 1905 года. – Чернигов, 1906. – С. 5, 89.