Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

1731 р.). Відтоді податки повинні були збирати по півріччях особисто поміщики або їхні управителі (заздалегідь до піврічного терміну) і надсилати їх до воєвод не чекаючи повістки. Стосовно ж жителів села, які не сплачували вчасно податки, відправлялася екзекуційна команда від полку, в дистрикті якого значились несправні платники. Команда вимагала недоїмку від господаря маєтку або ж його управителя. Натомість відповідальний платник ставав і обов’язковим збирачем[1].

По суті, зобов’язання поміщиків збирати податки із селян, покликане підвищити економічну ефективність податкової політики держави (у комплексі із вотчинним судом в особі поміщика, поліцейським наглядом за кріпаками, відповідальністю за їхню податну справність і клопотанням за них в судових справах із сторонніми особами, поєднали в зобов’язаннях дворянина виконання функцій станового приставу та земського начальника.

Аналізуючи вплив соціальної політики Анни Іоанівни на права й обов’язки дворянства варто згадати і маніфест від 31 грудня 1736 р. «Про порядок прийому на службу шляхетських дітей і звільнення від неї», який обмежив термін дворянської служби 25-ма роками, а вікові початки її виконання «зсувалися» з 15-ти років до 20-ти. Характерно, що один із синів при цьому мав право на звільнення від неї, правда, зобов’язуючись натомість поставляти рекрутів із кріпаків[2]. Такий привілей започаткував розширення можливостей дворянства щодо добровільного перебування на державній службі.

Необхідно констатувати: у XVIII ст. відбулися значні зміни в етнічно-релігійному складі та чисельності дворянства Російської імперії. Зокрема, починаючи із XVI ст. до нього

  1. Регламент Камер-коллегии (№ 5789) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. VІІІ (1728–1732). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 485–486.
  2. О порядке приема в службу шляхетских детей и увольнение от оной (№ 7142) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. –Т. ІХ (1733–1736). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 1022.