Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вання Катерини II, тобто і до, і після видання Жалуваної грамоти дворянству. Так, маніфест «Про дарування вольності…» згадувався у цих документах особливо часто на початку правління імператриці. Натомість в указах 1790-х рр. можна побачити лише поодинокі посилання на нього[1]. Однак обставини, за яких підтверджувалася свобода вищого стану, свідчили про пропагандистське бажання влади продемонструвати свою стабільну відданість закону і про завуальоване, але вельми ефективне, обмеження цього привілею.

Найбільш часто в законодавстві катерининської доби фігурувало власне не визначення права вищого стану на свободу від обов’язкової державної служби, а сформульовані в маніфесті 1762 р. пункти, що регламентували й обмежували ці норми в реальній життєвій практиці. При цьому головне положення маніфесту про свободу продовжувати службу жодного разу не цитувалася в указах останньої третини XVIII ст. Разом з тим, пояснення, які так чи інакше перешкоджали відстороненню дворянина від справ, наводилися вельми часто. Так, сенатський указ від 17 серпня 1783 р. обмежив можливість вийти у відставку землемірам з дворян. Відтепер вони могли сподіватися на припинення служби лише «після закінчення літнього часу і до настання весни». У 1792 р. в указі із Військової колегії був повністю процитований 8 пункт маніфесту «Про дарування вольності…», згідно якого дворяни що знаходилися у військовій службі «в солдатах та інших нижніх чинах нижче обер-офіцера, котрі не дослужились офіцерства, … не відставляти [т. б. не дозволяти відставку – Авт.], хіба хто більше 12 років службу продовжував, то такі отримують звільнення»[2].

 
  1. Марасинова Е.Н. Вольность российского дворянства (Манифест Петра III и сословное законодательство Екатерины ІІ) // Российская история. – 2007. – № 4. – С. 26.
  2. О порядке отставки нижних воинских чинов, и о представлении в том в Коллегию с сентября по март месяц (№ 17073) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXIII (1789–1796). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 361.