відносин у країні. Як результат, за словами професора права й історії барона С. Корфа, «більшість дворян ховалася в провінції», ніби «перечікувала в німому заціпенінні проходу урагану». І далі: «Все, до чого дворянство звикло, всі його традиції, ідеали, навіть дрібні звички – все раптом протягом восьми годин… виявилося не тільки поганим, але іноді і злочинним»[1]. Відтак, одними з перших заходів імператора Олександра I (1801–1825) стало скасування ряду указів свого батька, повернення на службу всіх раніше звільнених, відновлення дворянських виборів і т. д. Також він відновив чинність Жалуваних грамот дворянству та містам, ліквідував таємну канцелярію. У цьому контексті особливо важливу роль для зміцнення юридичного статусу вказаної привілейованої соціальної групи мав указ «Про відновлення Жалуваної дворянству грамоти» від 2 квітня 1801 р.[2]. Характерно, що документ, ключова суть якого зводилася до словосполучення про «утвердження» та «відновлення» грамоти і скасування усіх обмежувальних актів, мав яскраво виражений пафосний характер із розлогою констатацією неабиякого значення дворянства для монархії. На наш погляд, у цьому проглядається відоме бажання Олександра I правити «по законах і по серцю імператриці Катерини Великої», яке з огляду на очевидні факти, обумовлювало зміни дворянської політики порівняно з періодом Павла I. Вже в спеціальному указі від 5 березня 1801 р. проголошено звільнення дворян від тілесних покарань, відновлення свободи переходу з військової служби на цивільну та самоврядність губернських дворянських зборів. Крім цього, послаблювалася процедура отримання дворянства, яка знову, як і до 1796 р., передбачала розгляд доказів
- ↑ Корф С.А. Дворянство и его сословное управление за столетие 1762–1855 годов. – СПб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1906. – С. 265–266.
- ↑ О восстановлении жалованной дворянству грамоты (№ 19810) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. ХХVІ (1800–1801). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 601–602.
