губернськими дворянськими комісіями та занесення прізвищ відповідних осіб до губернських родовідних книг[1]. Стосовно суворих покарань Павла І за ухиляння від виборної служби, то замість насильницької відправки на місця, передачі справ до суду та встановлення нагляду поліції було прийнято рішення про позбавлення виборного місця і розгляд кожної конкретної ситуації дворянськими зібраннями. Такі зміни, поряд з критикою попереднього законодавства, розцінювалися сучасниками як занадто послаблені[2].
У подальшому права вказаної категорії суспільства лише розширювалися. Мова йде, перш за все, про такі законодавчі нововведення першої чверті ХІХ ст., як:
– заборона приймати дворян на посаду кур'єра – нижчих службовців, що не мали чинів (указ прийнято у 1802 р., а в 1813 р. його дію поширено й на армію);
– заборона заковувати дворян у залізо у випадку скоєння злочинів (цей вид покарання вважався особливо болісним) (1802);
– позбавлення дворянського достоїнства, навіть у випадку вчинення кримінального злочину, здійснюється лише на основі конфірмації або указу імператора (1802);
– надання дворянам права здійснювати без сплати повинностей закордонну оптову торгівлю продуктами з своїх маєтків (1802) та, у зв'язку з цим, вступати до купецьких гільдій (від 1824 р. – лише в 1-шу гільдію, в інші – із спеціального дозволу міністра фінансів) та товариства (1807); однак в останньому випадку вони:
- ↑ О восстановлении статей Дворянской грамоты отмененных некоторыми указами (№ 19856) // ПСЗРИ. – Собр. 1-е. – Т. XXVI (1800– 1801). – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – С. 622–625.
- ↑ Корф С.А. Дворянство и его сословное управление за столетие 1762–1855 годов / С.А. Корф. – С.-Пб.: Тип. Тренке и Фюсно, 1906. – С. 305.
