кількості «претендентів» і цілком відповідала тогочасному чинному законодавству.
Натомість указом від 12 травня 1848 р. Герольдію перетворили в окремий департамент Сенату, який, відповідно, приймав остаточні рішення щодо справ про: дворянство, почесне громадянство, а також надання пенсій чиновникам, що пішли у відставку до 1 січня 1828 р.[1]. При цьому департамент Герольдії у своїй діяльності повинен був керуватися спеціальною інструкцією, розробленою ще 1846 р.[2].
Особливу увагу в цьому документі слід звернути на статтю 5, де мова йде про необхідність не лише подачі підтверджувальних документів, а й доведення факту користування дворянським титулом як мінімум останніми трьома поколіннями роду. «В іншому випадку, – зазначалося в інструкції, – тобто, якщо користування ним [дворянським титулом] протягом трьох останніх поколінь не було, право на це достоїнство, хоч би і було доведено, що за походженням воно дійсно могло належати прохачу, уже не відновлюється…»[3].
Водночас в ній пропонувалась чітка система покарання за подачу неправдивих свідчень щодо дворянства:
– 1-й раз: грошовий штраф у розмірі не більше 50 руб.;
– 2-й раз: грошовий штраф у розмірі не більше 100 руб.;
– 3-й раз: арешт на термін від 7 днів до 3-х тижнів.
Особливо суворо виглядали покарання за самовільне присвоєння титулу, гербу чи корони:
– 1-й раз: грошовий штраф у розмірі не більше 200 руб.;
– 2-й раз: грошовий штраф у розмірі не більше 500 руб.;
- ↑ О преобразовании Герольдии в Департамент Сената (№ 22269) // ПСЗРИ. – Собр. 2-е. – Т. XXIII (1848). – Ч. І. – СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1849. – С. 329–331.
- ↑ ЦДІАК України, ф. 442, оп. 1, спр. 6473, арк. 17–19.
- ↑ Сборник законов о российском дворянстве / Составил Г. Блосфельдт. – СПб.: Изд. Д.В. Чичинадзе, 1901. – С. 168.
