Процес перетворення козацької (в тому числі й запорозької) старшини на дворянство складалося з трьох взаємопов’язаних процесів:
– по-перше, отримання й закріплення земельної власності;
– по-друге, отримання російських службових рангів (відповідно до «Табеля про ранги» 1722 р.), які давали право на дворянство;
– по-третє, нобілітація – процедура документального підтвердження дворянських прав.
За досить короткий термін, починаючи із скасування гетьманства у 1764 р. і до прийняття Жалуваної грамоти 1785 р., внутрішньополітичне життя населення колишньої Гетьманщини суттєво змінилося. Катерининська доба мала особливий вплив на українську знать – козацьку старшину та шляхту. Саме ці категорії місцевого суспільства постачали зі свого середовища кадри для реформованої цивільної та військової адміністрації, нової системи судів, різного виду земських посад та ін. Відтак, козацька старшина, поступово перетворюючись у малоросійське дворянство, інтегрувалася із російськими бюрократичними структурами (чиновницьким апаратом) і швидко асимілювалася.
Скасування інститутів Гетьманщини і запровадження імперської адміністрації на місцях супроводжувалося поступовим злиттям українських і російських соціальних структур. Цей процес був різко, а часто і штучно, прискорений
