Таким чином, із 5948 осіб, що отримали дворянство в Новгород-Сіверському намісництві більше 74% походили з козаків, тобто, перш за все, представляли колишню старшину.
Тим же періодом (грудень 1790 р.) датована відомість, подана М. Кречетнікову стосовно звань і кількості осіб чоловічої статі, котрих зарахували до дворянства вказаного регіону з податкових категорій населення:
– 6 090 чол. – козаки;
– 1880 чол. – «армійські та малоросійські різночинці»;
– 465 чол. – армійські обер-офіцери;
– 213 чол. – військові товариші;
– 109 чол. – міщани;
– 44 чол. – казенні селяни;
– 35 чол. – купці;
– 8 чол. – запорозькі полкові старшини;
– 4 чол. – «малоросійські» полкові старшини та ін.[1].
Наведені дані додатково засвідчують суттєве відсоткове переважання (більше 65%) козаків і старшини в соціальній структурі дворян Новгород-Сіверського намісництва.
Подібні відомості про дворянство надсилав генерал-губернатору М. Кречетнікову у 1790 р. й чернігівський губернський предводитель С. Масюков (1788–1790 рр.). Зокрема, в них містилися дані, що стосувалися розподілу осіб, які отримали «благородний» титул не лише за роками, а й по частинах родовідних книг (див. табл. 2).
Варто зауважити: до 1-ої частини родовідної книги вносилося спадкове дворянство, що мало відповідний диплом, герб і печатку; до 2-ої – «роди дворянства військового» (до 1856 р. право на отримання спадкового дворянства мали офіцерські чини включно з обер-офіцерами); до 3-ої – «роди дворянства восьмикласного» (ті, що перебували на восьми перших рангах згідно з «Табелем» 1722 р. і до 1856 р. претендували на спадкове дворянство); до 4-ої – «іноземні роди» (іноземці, що пе-
- ↑ Там само. – Арк. 27–27-зв.
