ребували на службі і до приїзду в Російську імперію мали дворянський титул); до 5-ої – «титулами відзначені роди» (вище дворянство, що мало князівські, графські, баронські та ін. титули); до 6-ої – «стародавні благородні шляхетні роди» (ті, що мали дворянський титул 100 і більше років – тобто згадувалися у середньовічних списках на отримання помість за службу).
Таблиця 2
| Хронологічний період | Частина родовідної книги | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | Загалом | |
| До видання Жалуваної грамоти 1785 р.:
– протягом першого 100 268 триріччя (1782–1784 рр.) |
100 | 268 | 31 | 23 | 1 | 44 | 467 |
| Після видання Жалуваної грамоти:
– протягом другого 387 1053 триріччя (1785–1787 рр.) |
387 30 |
1053 230 |
26 4 |
202 37 |
2 — |
144 9 |
1814 310 |
| Загалом | 517 | 1551 | 61 | 262 | 3 | 197 | 2591 |
Таким чином, наведені у таблиці 2 дані зафіксували превалювання (60%) дворян, що записувалися до 2-ої частини родовідної книги Чернігівського намісництва – «військового дворянства», титул якого отримувала переважно козацька старшина. Крім того, врахуймо й той факт, що його деяка частина вже мала спадкове дворянство (1-ша частина книги) або належала до 8-ми класного дворянства (3-тя частина книги).
- ↑ Там само. – Арк. 7.
