Сторінка:Гуржій І. О., Русанов Ю. А. Дворянство Лівобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст (2017).pdf/86

Таблиця 3

Результати розгляду доказів щодо внесення родів у дворянські родословні книги Новгород-Сіверського намісництва (станом на 6 грудня 1792 р.)^[1]

Повіт намісництва	Результат розгляду наданих доказів
	Визнано для внесення у дворянську книгу (чол.)	Відмовлено за відсутністю належних доказів (чол.)
Стародубський повіт	340	225
Погарський повіт	202	370
Мглинський повіт	385	209
Глухівський повіт	146	213
Кролевецький повіт	145	287
Загалом	1218	1304

Наведені статистичні дані засвідчили тенденцію про незначне переважання кількості справ, за якими відмовлено у наданні дворянського титулу – «за недостатністю доказів для внесення в родовідну книгу». Разом з тим, вони дають підстави твердити про ретельність розгляду та відбору документації.

Усунення Кречетнікова у 1795 р. і початок правління імператора Павла I (1796–1901) активізували дії української старшини на задоволення їхніх соціально-економічних вимог.

20 січня 1797 р. вийшов указ про укладення нового імперського родословника, який всі дворянські роди в черговий раз зобов’язав подати необхідні документи на підтвердження «шляхетності». Цей указ великою мірою посилив контроль саме над наданням рангів. Як нові кандидати у дворянство,

1. Там само. – Арк. 292.