Перейти до вмісту

Сторінка:Гуґо Гофмансталь. Лірика. Переклад Івана Крушельницького. 192x.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Т Е Р Ц И Н А

I

П Р О   Т Л І Н Н І С Т Ь

 

Ще чую віддих я її на лицях:
Як може бути, що ці близькі хвилі,
Цей час, пройшов, на все і більш вже не вернеться?

Це ж річ, яку не зглибить голова,
Та й зажорстока, щоб ридать в безсиллі:
Що все іде, що все переплива

І власне Я моє, нескуте, — вже
З малого хлопця в мене перейшло,
Як пес, жахливо-мовчазне й чуже.

І знов: що й тому сотню літ я жив,
Що рідні теж мені, як волос мій,
— Мої всі предки в одягах мерців,

Зі мною з'єднані, як волос мій.

 

Т Е Р Ц И Н А