Ця сторінка вичитана
ПІСНЯ МАНДРІВКИ
Води пруть, щоб нас ковтнути,
Скеля рве, щоб нас рознести,
Вже на крилах на могутніх
Птиці линуть нас однести,
Та вдолині мріє край,
Безліч овочів в озерцях
Вічних оддзеркалює.
Мармор чол і водограй
Над квіток встає коверця
Й легкий легіт виграє.
ПІСНЯ МАНДРІВКИ
