Сторінка:Гуґо Гофмансталь. Лірика. Переклад Івана Крушельницького. 192x.pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
ПІСНЯ МАНДРІВКИ
 

Води пруть, щоб нас ковтнути,
Скеля рве, щоб нас рознести,
Вже на крилах на могутніх
Птиці линуть нас однести,

Та вдолині мріє край,
Безліч овочів в озерцях
Вічних оддзеркалює.

Мармор чол і водограй
Над квіток встає коверця
Й легкий легіт виграє.

 
ПІСНЯ МАНДРІВКИ