Цю сторінку схвалено
Підосїнне полудне. На сходах, що йдуть довкола тераси, сидять на подушках і килимах Дезідеріо, Антонїо, Батіста і Парис. Всї мовчать, вітер хитає легко заслоною в дверях. Тіціянельо і Джянїно виходять по хвилї з правих дверей. Дезідеріо, Антонїо, Батіста і Парис подають ся до них заклопотані і розпитують один навперед другого. По короткій павзї:
|
Парис.
Не добре? Джянїно
(вельми схвильований). Дуже зле. (До Тіціянеля, що голосно почав плакати). Мій бідний Піпо.
Батіста.
Він спить? Джянїно
Нї, він не спить, а весь у мріях Антонїо.
Однак |
