Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/116

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

безсилими, не знаючи, що добре дерево буває твердіше тоді, коли воно обідране, без кори. Вони тепер тремтять, ці проклятущі тирани. „Йо ганьє пер“ („Вони тепер бояться“).

Радісним виттям відповіли на ці слова начальника, і всі орди довго повторювали ще: „Йо ганьє пер“.

— … Чорні креоли й чорні конго, — додав Біасу, — хай панують помста й свобода. Браття мішаної крови, не давайте себе обдурювати білим дияволам. Поміж їхніми лавами, правда, є й батьки ваші, але ваші матері належать до нас. Крім того, брати моєї душі, вони з вами ніколи не поводились по-батьківськи, лише по-володарськи; ви також були невільники, як чорні. В той час, як нещасна ряднина ледве прикривала ваше тіло, спечене сонцем, ваші варвари-батьки виступали, як пави, і носили нанкові жакети по буднях, а оксамитові — в свято по сімнадцяти квартосів за метр. Прокляніть цих виродків. Але згідно з заповідями доброго бога ніколи не вбивайте власноручно свого батька. Якщо ви стрінете його в лавах ворогів, хто перешкоджає вам, друзі, сказати один одному: „Убий мого батька, а я тобі уб'ю твого“. Мстіться, підданці короля. Хай існує свобода для всіх. Цей вигук лунає на всіх островах; він почався у Квіскеї (стара назва Сан-Домінґо), а тепер збуджує Табаго